Блонський Павло Петрович

Визначення і загальна характеристика

БЛО́НСЬКИЙ Павло Петрович (14(26). 05. 1884, Київ — 15. 02. 1941, Моск­ва) — психолог, педагог. Доктор педагогічних наук (1935), професор (1918). Закін. Університет св. Володимира у Києві (1907). Від 1908 викладав педагогіку в серед. навч. закладах Москви. Від 1913 — приват-доцент Моск. університету. Одночасно викладав в Університеті Шанявського, на Тихомирів. вищих жін. та на літніх учител. курсах. Від 1917 — викладач Моск. університету, працював у НДІ пе­дагогіки та психології. 1919 був одним із засн. і кер. Академії соц. вихова­н­ня (від 1924 — Ака­демія комуніст. вихова­н­ня). 1921 від­сторонений від керівництва й роботи в Академії. Від поч. 30-х рр. — зав. лаб. памʼяті, потім лаб. мисле­н­ня і мовле­н­ня в НДІ психології (нині Ін­ститут психології Рос. академії освіти). Дослідж. Б. серед. 20-х рр. ґрунтувалися на ідеї роз­витку (психіка — ре­зультат еволюції) та цілісному під­ході до ви­вче­н­ня дитини (ви­вче­н­ня псих. і фіз. властивостей у взаємодії). У кн. «Психологиче­ские очерки» (1927) висунув оригін. уявле­н­ня про походже­н­ня й роз­виток псих, життя, трактуючи його як низку різних рівнів псих. діяльності: від сну (примі­тив. псих. стану) до найвищих інтелект. функцій. Екс­перимен­тально ви­вчав особливості функ­ціонува­н­ня мисле­н­ня в процесі вікового роз­витку. За­пропонував оригін. теорію памʼяті. У своїх дослідж. звертався до укр. істо­рії та культури. У перекл. укр. мо­вою ви­йшла його праця «Педо­логія в масовій школі першого ступеня» (X., 1931).

Пр.: Курс педагогики: Учеб. пособ. 1916; Задачи и методы народной пе­дагогики. 1916; Очерк на­учной психо­логии. 1921; Педагогика. 1922; 1924; Основы педагогики. 1925; 1929; Педо­логия. 1934; 1936; Из­бран­ные педаго­гические прои­зведения. 1961; Из­бран­ные психологические прои­зведения. 1964; Мои воспоминания. 1971; Из­бран­ные педагогические и психологические сочинения. Т. 1–2. 1979 (усі — Москва).

Літ.: Данильченко М. Г. Видатний ра­дянський психолог і педагог П. П. Блонський. X., 1971.

М.-Л. А. Чепа

Завантажити статтю