БОБИ́НСЬКИЙ Василь Петрович (псевд. і крипт.: Олена Коршун, Шершень, В. Б.; 11. 03. 1898, м. Кристинопіль Львів. воєводства, нині м. Червоно­град Львів. обл. — 02. 01. 1938) — письмен­ник, пере­кладач, публіцист, літературний критик. Батько Б. Бобинського. Навч. у гімназіях Львова та Відня. Учасник воєн. дій 1918– 20. У 1920 — у Червоній Укр. Галиц. Армії (ЧУГА). Від 1923 працював у нелегал. комуніст. пресі Зх. України. Видавав літ. тижневик «Світло» (1925–27), був видавцем і ред. ж. «Вікна» (1927– 30). Один з організаторів групи рев. письмен­ників «Горно». За­знав пере­слідувань польс. влади. 1927 у польс. вʼязниці написав поему «Смерть Франка», яку було від­знач. премією Наркомосу УСРР напередодні 10-х роковин подій жовтня 1917. Від 1930 жив у Рад. Україні. Був чл. літ. організації «Західна Україна» та ВУСПП. Заарешт. НКВС 1933 як чл. УВО і 1934 засудж. до 3-х р. концтаборів. Працював на буд-ві ка­налу Москва–Волга. 1937 знову заарешт. Роз­стріляний. Реабіліт. 1956.

За стилем ран­ніх поезій Б. є яскравим пред­ставником «львівської модерни», яку склали молоді галиц. митці-естети й поборники укр. нац.-визв. ідеї, що групувалися навколо літ.-мист. місячника «Митуса», редагованого Б. Журнал був фактично продовже­н­ням «Музагету», а його автори вважали себе спадкоємцями київ. символістів. Одним із перших серед укр. поетів Б. ви­ступив у жанрі ерот. поезії. Його захоплювали державотворчі процеси в Рад. Україні; став на позиції ревного пропагандиста рад. способу життя, спрямовуючи свою творчість на служі­н­ня соціаліст. ідеї класової рівності. Осн. тема зб. «Поезії: 1920–1928» (Х., 1930), «Слова на стіні» (1932) — рев. боротьба, прагне­н­ня народу Зх. України воз­зʼ­єд­натися з Рад. Україною. Автор віршов. памфлетів проти польс. влади, Церкви — зб. «Поеми й памфлети» (Х., 1933). Поезії Б. властиві витонченість форми, яскравість образів, філос. за­глибленість. Був ві­домий також як критик. Пере­клав твори рос., польс., франц. і нім. письмен­ників.