Бобир Андрій Матвійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бобир Андрій Матвійович

БОБИ́Р Андрій Матвійович (30. 11(13. 12). 1915, с. Ничипорівка, нині Яготин. р-ну Київ. обл. – 18. 05. 1994, Київ) – співак-бандурист, диригент. Нар. арт. УРСР (1986). Учасник 2-ї світ. війни. Бойові нагороди. Закін. Київ. консерваторію (1947; кл. хор. диригування Г. Верьовки і Г. Компанійця). Від 1936 – співак Ансамблю бандуристів Укр. радіо (пізніше – Ансамбль пісні), 1946–65 – його худож. кер. Від 1965 – худож. кер. і гол. диригент оркестру нар. інструментів Держтелерадіо України. 1938–41 і 1949–79 – викл. Київ. консерваторії. Автор більш як 500 обробок нар. пісень і танців, п’єс для бандури та ансамблю бандуристів (зокрема танців з опери «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського). У репертуарі – думи «Про Марусю Богуславку», «Про втечу трьох братів з города Азова», укр. нар. пісні, інструм. твори. Серед учнів – М. Гвоздь, С. Баштан, Н. Москвіна, Н. Павленко, В. Третякова, Ю. Гамова, А. Омельченко, В. Герасименко, В. Кухта, В. Лобко та ін. Один з ініціаторів створення кобзар. секції при Муз. т-ві України, фестивалю «Вересаєве свято» у с. Сокиринці Чернів. обл. (від 1987). Автор низки збірників пісень і танців для бандури, статей з проблем розвитку кобзар. і бандурист. мист-ва, а також праці «Поради керівнику ансамблю бандуристів» (К., 1953).

Літ.: Гвоздь М. Бандурист А. Бобир // НТЕ. 1994. № 5–6.

В. Г. Дутчак

Стаття оновлена: 2004