Бобринський Андрій Олександрович — Енциклопедія Сучасної України

Бобринський Андрій Олександрович

БО́БРИНСЬКИЙ Андрій Олександрович (30. 04. 1859, Царське Село, нині м. Пушкін Ленінгр. обл., РФ – 17. 10. 1930, Париж) – діяч царської Росії, київський цукрозаводчик. Брат Г. та О., батько П. Бобринських. Граф. Чл. Держ. думи та Держ. ради (1912). Голова Всерос. т-ва цукрозаводчиків. Дійс. чл. Київ. т-ва друзів миру. Друкувався в «Журнале Министерства народного просвещения» та ін. виданнях. Емігрував. Голова Ком-ту допомоги рос. біженцям.

Пр.: Из эпохи зарождения христианства. Свидетельства нехристианских писателей первого и второго веков о Господе нашем Иисусе Христе и христианах. Париж, 1929.

Літ.: Памятная книжка Киевского Общества друзей мира и отчет о деятельности за 1913–14 гг. К., 1915; Гусейнов Г. Господні зерна. Кн. 3. Кривий Ріг, 2000.

С. І. Білокінь

Статтю оновлено: 2004

Покликання на статтю
С. І. Білокінь . Бобринський Андрій Олександрович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2004. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=35632 (дата звернення: 23.04.2021)