Бобринський Володимир Олексійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бобринський Володимир Олексійович

БО́БРИНСЬКИЙ Володимир Олексійович (28. 12. 1867, С.-Петербург – до 11. 11. 1927, Париж) – громадський діяч, цукрозаводчик. Граф. Навч. у Моск. ун-ті (1887), Париз. школі політ. наук, Единбур. ун-ті. Чл. Держ. думи 2-го, 3-го та 4-го скликань. 1908–17 – голова Галиц.-рос. благодій. т-ва у С.-Петербурзі. Обстоював русифікатор. політику щодо нац. окраїн Росії, підтримував москвофілів. Від 1893 – почес. мировий суддя, гласний Тульського повіт. та губ. земств. Від 1897 – голова Богородиц. повіт. зем. управи, згодом повіт. дворянства. 1905 був одним з організаторів помірковано правої орг-ції тульських земців «За царя і порядок», що входила до складу Тульського відділу «Союзу рос. народу». Від 1908 – чл. Т-ва слов’ян. взаємності, організатор і кер. Галиц. рос. т-ва. Підтримував політику П. Столипіна. 1914–15 – в діючій армії. Згодом відряджений до Галичини, голова Гол. крайового благодій. ком-ту у Львові. 1915 – один з ініціаторів утворення прогресив. блоку в Держ. думі та групи прогресив. рос. націоналістів (її голова). Влітку 1918 переїхав до Києва, де очолив політ. відділ союзу «Наша Батьківщина». Наприкінці 1918 виїхав до Одеси. Від 1919 – на еміграції у Франції. Чл. Романов. ком-ту. Був одним із фундаторів Т-ва слов’ян. взаємності (Белґрад, 1919).

Літ.: Петрович І. Галичина під час російської окупації. Відень, 1915; Петрова М. В. Из прошлого рода графов Бобринских // ВИст. 1993. № 5; Бахтурина А. Ю. Политика Российской империи в Восточной Галиции в годы первой мировой войны. Москва, 2000.

С. І. Білокінь

Стаття оновлена: 2004