Бобровський Борис Павлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бобровський Борис Павлович

БОБРО́ВСЬКИЙ Борис Павлович (07. 01. 1868, Полтавщина – лютий 1918, Київ) – військовик, генерал-поручник Армії УНР. Закін. Полтав. кадет. корпус (1885), 1-е Павлів. військ. уч-ще (1886), Микол. академію Генштабу в С.-Петербурзі (1893). Учасник рос.-япон. війни 1904–05. Під час 1-ї світ. війни – на Пн.-Зх. фронті, нач. штабу Двин. військ. округи. З утворенням ЦР навесні 1917 організував і очолив Укр. військ. громаду у Двинську, сприяв формуванню укр. частин для ЦР. У листопаді 1917 прибув до Києва, очолив Генштаб. За його участі укладалися закони України про постійне військо, статути, однострої, військ. відзнаки; розроблено проекти формування Київ., Харків. та Одес. військ. округів. За Гетьманату – військ. аташе в Болгарії. Під час захоплення Києва більшов. військами М. Муравйова на поч. лютого 1918 потрапив у полон і був розстріляний.

Літ.: Список Генерального штаба на 1 июня 1914 г. С.-Петербург, 1914; Тинченко Я. Українське офіцерство: шляхи скорботи та забуття. 1917– 1921 роки. К., 1995; Голубко В. Армія Української Народної Республіки. Л., 1997; Генералітет укр. визв. змагань.

К. Є. Науменко

Стаття оновлена: 2004