Бобровський Йоганнес - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бобровський Йоганнес

БОБРО́ВСЬКИЙ Йоганнес (Bobrowski Johannes; 09. 04. 1917, м. Тильзит, нині Совєтськ Калінінгр. обл., РФ – 02. 09. 1965, Берлін) – німецький письменник. Премія Нім. АМ ім. Г. Манна (1965), премія ім. Ш. Вейона (Швейцарія, 1965). Навч. у Берлін. ун-ті (1938). Служив 1939–45 у вермахті. 1945–49 як рад. військовополонений працював на вугіл. шахтах. Повернувшись до Сх. Берліна, працював у приват. видві, а згодом у вид-ві «Union Verlag». Автор зб. віршів: «Sarmatische Zeit» («Сарматська доба», 1961), «Schattenland Strцme» («Тінистого краю потоки», 1962), «Wetterzeichen» («Ознаки погоди», 1966), «Im Windgesträuch» («У хащах вітровію», 1970); романів «Levins Mühte» («Левінів млин», 1964), «Litauische Claviere» («Литовські клавіри», 1966; укр. перекл. обох романів – К., 1971); зб. оповідань «Boehlendorf und Mäusefest» («Белендорф і мишаче свято», 1965) і «Der Mahner» («Застерігач», 1967). Окремі поезії Б. друкувалися у ж. «Sinn und Form». Осн. тема творчості – взаємини між германцями та їхніми сх. сусідами (слов’янами й балтами) – розкривається в гуманіст. плані, в дусі поваги до кожного народу, кожної культур. традиції. На поезії Б. позначилися традиції литов. фольклору, слов’ян. поет. творчість. Деякі твори написано на матеріалі з історії слов’ян. народів. У новелі «Блаженство язичників» та вірші «Повалення Перуна. Київ, 988» (1977) змальовано боротьбу між християнством і язичництвом у Київ. Русі кін. 10 ст. Автор низки віршів-портретів відомих письменників, художників, музикантів. Укр. мовою окремі прозові твори Б. переклав Л. Федоришин, поетичні – Т. Лучук, П. Рихло, В. Стус, Л. Череватенко та ін.

Тв.: (Вірші) // Всесвіт. 1972. № 9; 1982. № 5.

Літ.: Дзюба І., Череватенко Л. «Це слово – людина» // Всесвіт. 1972. № 9; Лук’янова В. П. Голоси демократичної Німеччини. Поезія Е. Арендта, С. Гермліна, Ф. Фюмана, Й. Бобровського. К., 1973; Иванов В. В. Прусские и литовские мотивы у Бобровского // Балто-славян. исследования. 1983. Москва, 1984.

Л. В. Череватенко

Стаття оновлена: 2004