Корепанов В’ячеслав Аристархович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Корепанов В’ячеслав Аристархович

КОРЕПА́НОВ В’ячеслав Аристархович (11. 05. 1947, м. Кременчук Пол­­тав. обл.) – композитор, хоровий диригент, поет-пісняр. Засл. арт. України (1999). Лауреат все­­укр. конкурсів «Пісенний вернісаж» (1996, 1998–2000, 2002, 2008, 2010), «Шлягер року» (1996), «Пісня року» (1998; усі – Київ). Закін. Муз. уч-ще (1968; кл. хор. диригування В. Губарен­­ка), Ін-т радіоелектроніки (1973; обидва – Харків). Був учасником вокал.-інструм. ансамблю «Пілі­­грими» (1968–70), оркестру під кер-вом Б. Ячнова «Мадригал» (1970–72); кер. вокал.-інструм. ансамблю «Думи» Центр. Палацу культури і відпочинку ім. М. Горь­­кого (1972–79), оркестру клубу ВО «Моноліт» (1980–99). Від 2006 – кер. муз. частини Палацу студентів Нац. ун-ту «Юрид. академія України» (усі – Харків). Спів­працює з поетами В. Крищенком, А. Демиденком, С. Галябардою, М. Ковалком, О. Мар­ченком, М. Воньо, В. Полосухіним, К. Шердіцем, Л. Петрик та ін. Також пише вірші до власних пісень. Твори К. входять до репертуару І. Бобула, Ю. Богатикова, П. Зіброва, Л. Сандулеси, І. Поповича, О. Василенка, В. Шпор­­тька, О. Добрянської, Н. Шестакової, О. Дзюби, Н. Кру­­тової-Шестак, вокал.-інструм. ансамблю «Кобза», квартету «Гетьман», тріо бандуристок «Ку­­пава» Нац. ун-ту «Юрид. академія України» та ін. Серед найвідоміших пісень – «Двадцята весна», «Білий бузок», «На крилах любові», «Мій Харків», «Клич­­ко», «Над рікою туман» (усі – влас­­ні слова), «Вишневий рай», «Жовті килими» (обидві – сл. Л. Петрик), «Розмова з тобою», «Золота обручка», «Ставаймо в коло пісні» (усі – сл. В. Крищенка), «Харків – моя любов» (сл. О. Мар­­ченка), «Мої друзі» (сл. А. Демиденка), «Перемога» (сл. М. Во­­ньо), «Санкт-Петербург» (сл. К. Шердіца). Також автор інст­­рум. творів, зокрема «Андро­­ме­­да» (1977), «Білі ночі» (1991), «Му­­зика для сну» (1992). Записав 14 аудіоальбомів та компакт-дис­­ків (1991–2011). Відбу­­лися автор. концерти К. (1996, 2003, 2007, 2011 – Харків; 1999 – Київ).

К. К. Шердіц

Стаття оновлена: 2014