Корець

КОРЕ́ЦЬ — місто Рівненської області, рай­­центр. Знаходиться на р. Корчик (притока Случі, бас. Дніп­­ра), за 262 км від Києва, за 66 км від обл. центру та за 33 км від залізнич. ст. Ново­град-Волинський. Площа 6 км². На­­сел. 8649 осіб (2001, складає 91,6 % до 1989), пере­важно українці. На тер. сучас. К. зна­йдені залишки доби пізнього палеоліту, а на його околицях — городище часів Київ. Русі. Впер­­ше згадується в Київ. літописі під 1150 у роз­повіді про конфлікт великого князя київського Юрія Долгорукого та волин. князя Ізя­­слава Мстиславича під на­звою Корчеськ. Залишки його городища трикут. форми у периметрі складають бл. 200 м. Місто бу­­ло оточене валами та ровами. У 12 ст. К. був у складі Володимиро-Волин. князівства, від 1199 до серед. 14 ст. входив до Галиц.-Волин. князівства. Від 2-ї пол. 14 ст. — у межах кордонів Великого князівства Литовсько­­го. 1380 К. пере­даний великим князем литовським Яґайлом кня­­зеві Федору Острозькому. Від поч. 15 ст. — у володін­ні князів Корецьких. Після Люблін. унії 1569 — у складі Луцького пов. Волин. воєводства Польщі. 1651 володі­н­ня Корецьких (рід обі­­р­вався) пере­йшли в спадок князям Чарторийським, які від­тоді стали називатися Чарторийсь­­кими-Корецькими. Острозькі спорудили тут деревʼяний замок, а волин. воєвода князь Богуш Корецький у 1-й пол. 16 ст. укріпив його мурами. Замок ре­­гуляр. бастіон. системи з боку суходолу був оточений глибоким ровом. Через нього до фор­­теці вів під­йом. міст. У 17–18 ст. замок сут­тєво пере­будували. У 1780-х рр. князі Чарторийські здійснили остан­ню найбільшу пере­будову, внаслідок чого замок при­стосовано під княжий палац із бароковим декором. 1832 корец. замок по­страждав під час пожежі, від­тоді його більше не від­будовували. Дони­­ні збереглися залишки зовн. цегл. стін і ароч. камʼяний міст, частково — під­земе­л­ля. 1571 кня­­зь Богуш Корецький заснував Воскресен. монастир (нині Корецький Свято-Троїцький ставропігійний жіночий мона­стир УПЦ МП). У 16 — серед. 17 ст. К. пере­творився на одне з найбільших міст Волині.

Протягом 2-ї пол. 17 ст. кілька разів за­знавав ушкоджень. Жит. брали участь у селян.-козац. пов­стан­ні 1594–96 під керівництвом С. Нали­вайка, Визв. вій­ні під проводом Б. Хмельницького. За Андрусів. пере­мирʼям 1667 місто ві­ді­йшло до Польщі. У 2-й пол. 18 ст. тут виникли мануфактури полот­­ня­­ної, сукон. і шкіряної пром-стей. 1788 введено в екс­плуатацію фар­­форо-фаянс. ф-ку (припинила існува­н­ня 1831 після вичерпа­н­ня місц. покладів каолін. глини). За­прошені франц. майстри налагодили на ній випуск високо­якіс. продукції, що згодом стала ві­дома в багатьох країнах Європи, успішно конкуруючи з виробами саксон. ф-к. Після 2-го поділу Польщі 1793 К. — у складі Рос. імперії; 1861 отримав статус. волос. центру Ново­град-Волин. пов. Волин. губ. 1887 тут працювали пивовар. і 2 шкіряні заводи, сукон­на ф-ка, 5 водяних і парових млинів, 12 разів на рік від­бувалися великі ярмарки. 1898 збудовано цукр. завод. Під час воєн. дій 1918–20 влада не­­одноразово змінювалася. 1920–39 — у складі Польщі, від 1939 — УРСР. Від липня 1941 до січня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. У травні–вересні 1942 існу­­вало ґетто. До серед. 1950-х рр. діяло під­пі­л­ля ОУН–УПА. 1940–62 та від 1966 — райцентр. 1897 мешкало бл. 9,6 тис., 1959 — 3,4 тис., 1979 — 8,4 тис., 1989 — 9,4 тис., 1998 — 9,6 тис. осіб. Нині працюють під­приємства «Радон» (електророзподіл. і конт­­рол. апаратура), «Віта» (цукор), хлібокомбінат. У К. — навч.-ви­­хов. комплекс, 2 заг.-осв. школи, вище профес. училище, 2 дитсадки; Будинок культури, рай. б-ка, школа мистецтв, Корецький історичний музей, будинок шко­­ляра; рай. лікарня, обл. фізіотерапевт. лікарня; від­діл. 3-х бан­­ків. Виходять г. «Вісті Кореч­чини» та «Вісник Кореч­чини». Реліг. громади: УПЦ МП, УПЦ КП, РКЦ, християн віри євангельської, адвентистів сьомого дня. Памʼятки архітектури: будівлі монастиря (16 ст.), костел св. Антонія (1533), руїни замку, палац Горчинських (кін. 18 ст.), Свято-Вознесен., Свято-Георгіїв. (оби­­дві — 18 ст.), Свято-Микол. (19 ст.) церкви. Встановлено памʼят­­ни­­ки Т. Шевченку та воїнам, які загинули під час 2-ї світової вій­ни. 1612–19 у К. мешкав мово­знавець, письмен­ник, пере­кладач, церк. діяч Лаврентій Зизаній-Тустановський. У Корец. мона­­стирі похов. Г. Оленіна (у заміж­жі — Андро; 1808–80), якій присвятив низку поезій О. Пушкін. Тут бували Г. Сковорода (1750 і 1753), Т. Шевченко (1848), О. де Бальзак (1847 і 1850), М. Костомаров, І. Франко, Леся Українка (1878). Серед видат. уродженців — матеріало­знавець А. Опальчук, публіцист, прозаїк М. Гільденман, церк. діяч, дійс. чл. УВАН у Канаді С. Ґерус, журналіст М. Седлецький, живописець О. Якимчук.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю