Корець - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Корець

КОРЕ́ЦЬ – місто Рівненської області, рай­­центр. Знаходиться на р. Корчик (притока Случі, бас. Дніп­­ра), за 262 км від Києва, за 66 км від обл. центру та за 33 км від залізнич. ст. Новоград-Волинський. Пл. 6 км2. На­­сел. 8649 осіб (2001, складає 91,6 % до 1989), переважно українці. На тер. сучас. К. знайдені залишки доби пізнього палеоліту, а на його околицях – городище часів Київ. Русі. Впер­­ше згадується в Київ. літописі під 1150 у розповіді про конфлікт великого князя київського Юрія Долгорукого та волин. князя Ізя­­слава Мстиславича під назвою Корчеськ. Залишки його городища трикут. форми у периметрі складають бл. 200 м. Місто бу­­ло оточене валами та ровами. У 12 ст. К. був у складі Володимиро-Волин. князівства, від 1199 до серед. 14 ст. входив до Галиц.-Волин. князівства. Від 2-ї пол. 14 ст. – у межах кордонів Великого князівства Литовсько­­го. 1380 К. переданий великим князем литовським Яґайлом кня­­зеві Федору Острозькому. Від поч. 15 ст. – у володінні князів Корецьких. Після Люблін. унії 1569 – у складі Луцького пов. Волин. воєводства Польщі. 1651 володіння Корецьких (рід обі­­р­вався) перейшли в спадок князям Чарторийським, які відтоді стали називатися Чарторийсь­­кими-Корецькими. Острозькі спорудили тут дерев’яний замок, а волин. воєвода князь Богуш Корецький у 1-й пол. 16 ст. укріпив його мурами. Замок ре­­гуляр. бастіон. системи з боку суходолу був оточений глибоким ровом. Через нього до фор­­теці вів підйом. міст. У 17–18 ст. замок суттєво перебудували. У 1780-х рр. князі Чарторийські здійснили останню найбільшу перебудову, внаслідок чого замок пристосовано під княжий палац із бароковим декором. 1832 корец. замок постраждав під час пожежі, відтоді його більше не відбудовували. Дони­­ні збереглися залишки зовн. цегл. стін і ароч. кам’яний міст, частково – підземелля. 1571 кня­­зь Богуш Корецький заснував Воскресен. монастир (нині Корецький Свято-Троїцький ставропігійний жіночий мона­стир УПЦ МП). У 16 – серед. 17 ст. К. перетворився на одне з найбільших міст Волині.

Протягом 2-ї пол. 17 ст. кілька разів зазнавав ушкоджень. Жит. брали участь у селян.-козац. повстанні 1594–96 під кер-вом С. Нали­вайка, Визв. вій­ні під проводом Б. Хмельницького. За Андрусів. перемир’ям 1667 місто відійшло до Польщі. У 2-й пол. 18 ст. тут виникли мануфактури полот­­ня­­ної, сукон. і шкіряної пром-стей. 1788 введено в експлуатацію фар­­форо-фаянс. ф-ку (припинила існування 1831 після вичерпання місц. покладів каолін. глини). Запрошені франц. майстри налагодили на ній випуск високоякіс. продукції, що згодом стала відома в багатьох країнах Європи, успішно конкуруючи з виробами саксон. ф-к. Після 2-го поділу Польщі 1793 К. – у складі Рос. імперії; 1861 отримав статус. волос. центру Новоград-Волин. пов. Волин. губ. 1887 тут працювали пивовар. і 2 шкіряні з-ди, суконна ф-ка, 5 водяних і парових млинів, 12 разів на рік відбувалися великі ярмарки. 1898 збудовано цукр. з-д. Під час воєн. дій 1918–20 влада не­­одноразово змінювалася. 1920–39 – у складі Польщі, від 1939 – УРСР. Від липня 1941 до січня 1944 – під нім.-фашист. окупацією. У травні–вересні 1942 існу­­вало ґетто. До серед. 1950-х рр. діяло підпілля ОУН–УПА. 1940–62 та від 1966 – райцентр. 1897 мешкало бл. 9,6 тис., 1959 – 3,4 тис., 1979 – 8,4 тис., 1989 – 9,4 тис., 1998 – 9,6 тис. осіб. Нині працюють підпр-ва «Радон» (електророзподіл. і конт­­рол. апаратура), «Віта» (цукор), хлібокомбінат. У К. – навч.-ви­­хов. комплекс, 2 заг.-осв. школи, вище профес. уч-ще, 2 дитсадки; Будинок культури, рай. б-ка, школа мист-в, Корецький історичний музей, будинок шко­­ляра; рай. лікарня, обл. фізіотерапевт. лікарня; відділ. 3-х бан­­ків. Виходять г. «Вісті Кореччини» та «Вісник Кореччини». Реліг. громади: УПЦ МП, УПЦ КП, РКЦ, християн віри євангельської, адвентистів сьомого дня. Пам’ятки арх-ри: будівлі монастиря (16 ст.), костел св. Антонія (1533), руїни замку, палац Горчинських (кін. 18 ст.), Свято-Вознесен., Свято-Георгіїв. (оби­­дві – 18 ст.), Свято-Микол. (19 ст.) церкви. Встановлено пам’ят­­ни­­ки Т. Шевченку та воїнам, які загинули під час 2-ї світ. вій­ни. 1612–19 у К. мешкав мовознавець, письменник, перекладач, церк. діяч Лаврентій Зизаній-Тустановський. У Корец. мона­­стирі похов. Г. Оленіна (у заміжжі – Андро; 1808–80), якій присвятив низку поезій О. Пушкін. Тут бували Г. Сковорода (1750 і 1753), Т. Шевченко (1848), О. де Бальзак (1847 і 1850), М. Костомаров, І. Франко, Леся Українка (1878). Серед видат. уродженців – матеріалознавець А. Опальчук, публіцист, прозаїк М. Гільденман, церк. діяч, дійс. чл. УВАН у Канаді С. Ґерус, журналіст М. Седлецький, живописець О. Якимчук.

Літ.: Пероговский В. И. Корец и корецкие князья // Волын. губерн. ведомости. 1876. № 79; Яноші В. М., Вознюк Д. П. Корець: Крає­зн. нарис. Л., 1988.

В. І. Брухлій, Н. О. Брухлій

Стаття оновлена: 2014