Богатирьов Семен Семенович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Богатирьов Семен Семенович

БОГАТИРЬО́В Семен Семенович (крипт. – С. Б.; 03(15). 02. 1890, Харків – 31. 12. 1960, Москва) – музикознавець, композитор і педагог. Д-р мистецтвознавства (1947). Засл. проф. УРСР (1934), засл. діяч мист-в РРФСР (1946). Держ. нагороди СРСР. Закін. юрид. ф-т Харків. ун-ту (1912) та С.-Петербур. консерваторію (1915; кл. теорії та композиції І. Вітоля, М. Штейнберга). Працював викл. Петрогр. консерваторії (1915–17); викл. (1917–19), від 1935 – проф. кл. композиції, 1917–19, 1922–41 – зав. каф. теорії музики та композиції, декан істор.-теор. ф-ту, травень– жовтень 1941 – ректор Харків. консерваторії. 1941–43 – дир. Будинку нар. творчості в Красноярську; 1943–60 – проф. Моск. консерваторії. Серед учнів – В. Борисов, Д. Клебанов, М. Коляда, Ю. Мейтус, В. Тольба, А. Штогаренко, В. Барабашов, М. Тиц, І. Дунаєвський. З-поміж музикознав. праць – дослідж. у галузі поліфонії «Двойной канон» (Москва; Ленинград, 1947), «Обратимый контрапункт» (Москва, 1960), статті, в яких пропагувалася укр. музика. Автор оркестр. творів, камерно-інструм. музики, пісень тощо.

Пр.: Новая музыка в Харькове // Соврем. музыка. 1925. № 11; 1926. № 13–14; З творчого фронту // Рад. музика. 1934. № 4; Успехи харьковских композиторов // Сов. музыка. 1958. № 3 (співавт.).

Тв.: струнні квартети (1916, 1924); сюїти для струнного квартету (1955) та малого симф. оркестру (1957); інтермецо для оркестру (1957); фортепіанні мініатюри, романси, відновлення незакінченої симф. мі-бемоль мажор П. Чайковського.

Літ.: Сироткін О. Семен Семенович Богатирьов // Укр. рад. музика: Зб. ст. К., 1962. Вип. 2; Мазель Л. Облик благородного человека // Сов. музыка. 1966. № 3; Холопов Ю. Н. Семен Семенович Богатырев // Выдающиеся деятели теоретико-композиторского факультета Московской консерватории. Москва, 1966; Бернандт Г. Б., Ямпольский И. М. Кто писал о музыке: Биобиблиогр. слов. Т. 1. Москва, 1971; Тюменєва Г. О. Семен Семенович Богатирьов // Музична Харківщина. Х., 1992.

О. О. Великанова, Л. М. Булгаков

Стаття оновлена: 2004