Богачевський Костянтин Сильвестрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Богачевський Костянтин  Сильвестрович

БОГАЧЕ́ВСЬКИЙ Костянтин Сильвестрович (17. 06. 1884, с. Манаїв, нині Зборів. р-ну Терноп. обл. – 06. 01. 1961, м. Філадельфія, шт. Пенсильванія, США) – релігійний діяч, публіцист, видавець. Брат Д. Богачевського. Д-р богослов’я (1910). Закін. Духовну семінарію (1904), Львів. ун-т (1905), Катол. ун-т в Іннсбруці (Австрія, 1908). Введений у сан 1909 митрополитом Андреєм Шептицьким. 1912–13 навч. у Мюнхені. Префект Львів. духов. семінарії, радник Львів. митрополичої консисторії. Під час 1-ї світ. війни – капелан 30-го Львів. полку на італ. фронті. Від 1917 – віце-ректор духов. семінарії у Львові, референт митрополичої консисторії; від червня 1918 – у Перемишлі: парох кафедрал. церкви, декан і проф. духов. семінарії. Заарешт. польс. поліцією за оборону укр. населення, 8 місяців перебував у в’язницях Перемишля, Модліна і Домб’є. У травні 1924 Папа Римський призначив апостол. екзархом для українців-католиків у США. 15 червня 1924 в Римі висвяч. на єпископа, 15 серпня того ж року прибув до США. Відкрив Малу духовну семінарію (згодом Ін-т св. Павла) у Філадельфії (1924), Велику духовну семінарію у Вашинґтоні (1952). Розбудовував нові парохії, дбав про створення парафіял. шкіл, колегій, б-к. Заснував двомов. тижневик «Шляхи» (1940), місячник «Ковчег» (1946), Укр. бібліотеку-музей у Стремфорді (1933). Серед послань Б. – звернення про голод в Україні (1933), про підтримку незалежності Закарп. України (1938). Після 2-ї світ. війни створив Допомоговий ком-т для емігрантів з України. 1950 Папа Пій XI іменував його асист. Папського Трону й Графом Римським. Від 15 квітня 1954 – архієпископ, від 10 липня 1958 – 1-й митрополит для українців-католиків візант. обряду в США. Меценат укр. інституцій, науки й преси.

Літ.: Богачевський Д. Владика Константин Богачевський: Перший Митрополит Української католицької Церкви в США. Філадельфія, 1980; «Журавлина» книга. Тернопільська українська західна діаспора: Слов. імен. Т., 1999. Ч. 1; Романюк М. Оратаї журналістської ниви. Л., 2002.

М. М. Романюк

Стаття оновлена: 2004