Богачук Олександр Теофілович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Богачук Олександр Теофілович

БОГАЧУ́К Олександр Теофілович (18. 12. 1934, с. Сокіл, нині Рожищен. р-ну Волин. обл. – 18. 05. 1994, Рівне) – письменник, драматург. Чл. СПУ (1969). Закін. Луцький пед. ін-т (1958). У 1958– 85 працював журналістом у Волин. обл.: у луцькій рай. г. «Вільний шлях», міжрай. «Будівник комунізму», обл. «Радянська Волинь»; у Волин. обл. упр. у справах вид-в, поліграфії і книжк. торгівлі. 1985–89 очолював Рівнен. орг-цію СПУ. Автор поет. зб. «Незабутнє» (Лц., 1958), «Вересневий грім» (1959), «Ні!» (1967; обидві – Київ), «Зелене руно» (Л., 1976), «Крик попелу» (1978; за мотивами однойм. поеми композитор А. Пашкевич написав ораторію), «Стогін землі» (1983), «Горно» (1984), «Цвіт роси» (1987) та ін.; зб. віршів для дітей «На лісовому озері» (1974); зб. лірич. пісень «Світи мені, Дніпре» (1984); п’єс «На Заході сонце не сходить» (1961), «Брат із шатра» (1964), поставл. на сценах Волин. обл. та Рожищен. нар. театрів; зб. гумору й сатири «Золота жінка» (1976; усі – Київ). Написав багато текстів пісень, серед них відомі «Тиша навкруги» (1953) – на власну музику, «Димить туман» – музика Г. Майбороди (1964), «Тихо падає цвіт» – музика К. Домінчена (1966), «Троянди на пероні» – музика А. Горчинського (1966), «Іду я росами» – музика В. Верменича (1968). Окремі вірші перекладено рос., білорус., польс. мовами.

Є. І. Шморгун

Стаття оновлена: 2004