Богданов Вадим Вікторович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Богданов Вадим Вікторович

БОГДА́НОВ Вадим Вікторович (10. 06. 1937, Харків) – живописець. Чл. НСХУ (1971). Закін. Харків. худож.-пром. ін-т (1965; викл. Б. Косарев, Д. Овчаренко). 1965–74 – викл. Харків. худож. уч-ща; 1974–78 – відп. секр. Харків. орг-ції СХУ. У творчості Б. 70–80-х рр. простежуються два напрями – один у межах реалізму в різних його модифікаціях (від декларатив. «суворого стилю» до романтизації образу й узагальнено-динаміч. принципу моделювання), другий пов’язаний з живописно-пластич. експериментуванням. До першого належать твори з образами сучасників – людей фіз. праці («Турбобудівники Харкова. Бригада М. Саулова», 1972; триптих «Головний конвеєр Харківського тракторного заводу», 1974; «Тракторобудівники. Бригада М. Дуюнова», 1982); твори військ.-патріот. тематики («Говорить Велика Земля», 1978; «Ватутін – керівник всеобучу в с. Сміливому», 1984). Ін. групу, основну, становлять твори більш камер. характеру – портрети з типовими чи конкрет. образами, що вирізняються обмеженістю палітри, її аскетичністю («Дівчина під парасолькою», «Портрет дружини за книгою», обидва – 1969) або експресивністю кольору й декоративністю («Шанувальниця Бріджит Бардо», 1974; «Сімейний портрет в інтер’єрі», 1985), серія «Купальниці» (серед. 70-х рр.), твори з мотивом оголеної жін. натури: «Ню», «Квітень» (серед. 70-х рр.), «Декоративна фігура» (1975), «Декоративна фігура–2» (1990). Працює також у жанрі натюрморту («Робочий стіл», 1969–70; «Натюрморт в інтер’єрі», 1987). Б. створив низку автопортретів психол. характеру. Виконав серію пейзажів Харківщини («Ріка Берека»). 90-і рр. позначені живописно-пластич. пошуками в пейзаж. творах малого формату в техніці акварелі й пастелі («Луг») і створенням суто абстракт. композицій. Учасник респ. і всесоюз. (від 1967), зарубіж. (Японія, 1975–79; Венесуела, 1978) виставок. Персональна в Харкові 2002. Твори зберігаються в Запоріз., Харків., Терноп., Бердян. ХМ.

Літ.: Мистецькі шляхи Харківщини. Х., 1998.

А. С. Півненко

Стаття оновлена: 2004