Богемістика - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Богемістика

БОГЕМІ́СТИКА (пізньолат. Bohemia – Чехія) – галузь славістики, що вивчає чеську мову, літературу, історію та культуру. Укр.-чеські мовні взаємини сягають часів ранньої сх.-слов’ян. доби. Династичні, госп. й культурні зв’язки існували ще за часів Київ. Русі і Велико-Морав. держави. Як зазначається в «Іпатіївському літописі», князь Володимир Великий мав добросусідські взаємини з Чеським Королівством. Укр. грамоти 14–15 ст., у яких фіксувалися купчі, дарчі, заставні операції, засвідчують безпосередні укр.-чеські контакти. Мовні штампи й окремі слова, наявні у грамотах, – кальки давньочес. висловів: «волен продати, волен заменити, волен кому оддати» – «volně muž dáti, zastaviti, měníti, prodati podle své vole». Богемізми проникали в укр. мову безпосередньо з чеської, частина – через польс. мову. Близькоспорідненість цих мов ускладнює послідовне розмежування запозичень. У сучас. укр. літ. мові до них належать такі слова, як: архієпископ, гетьман, пан, ґрунт, жовнір, зрада, каплиця, квитанція, келих, кошт, бавовна, доконати, небіжчик, наступник. Появу перших укр. граматик у 19 ст. стимулювала діяльність чеха Й. Добровського. У праці «Institutiones» дослідник подав класифікацію слов’ян. мов, не згадуючи про українську. Всі сх.-слов’ян. мови він розглядав як одну – російську, хоч одночасно відділив мову словац. від чеської та верхньо-лужицьку від нижньо-лужицької, де мовні відмінності незначні. Таке ігнорування укр. мови стало своєрід. поштовхом для укр. науки. Водночас на сторінках ж. «Slovanka» 1814 Й. Добровський інформував чес. читачів про «Енеїду» І. Котляревського. У 19 ст. між укр. та чес. культур. діячами існували творчі зв’язки: І. Могильницький і Я. Головацький листувалися з П.-Й. Шафариком, М. Шашкевич захоплювався працями Я. Коллара, Й. Юнгмана, В. Ганки, Ф. Палацького. Ректор Харків. ун-ту П. Гулак-Артемовський у навч. план спробував увести слов’янознавчі дисципліни. Читаючи лекції з польс. мови, він наводив її зіставлення з ін. слов’янськими, зокрема з чеською. 1840 І. Срезневський перебував у Чехії, де він, ознайомлюючи чехів з укр. фольклором і письменством, обстоював самобутність укр. мови. У 19 ст. розвиток славістики в Україні, зокрема й Б., пожвавився у зв’язку з відкриттям 1834 Ун-ту св. Володимира у Києві, де було організовано каф. літератур слов’ян. наріч (1842). У перші роки існування кафедри перевага надавалася Б. У 40-х рр. чеську літ-ру викладав проф. К. Страшкевич, у 70-х рр. – проф. О. Котляревський (курси історії Чехії, історії слов’ян. культур, історії славістики), 1882–1917 – зав. каф. Т. Флоринський (автор праці «Лекции по славянскому языкознанию», К., 1895– 97, т. 1–2). Класифікацію слов’ян. мов містили також ранніші дослідж. М. Максимовича, який запропонував наук. концепцію розвитку і взаємовпливів сх.-слов’ян. мов у порівнянні з ін. слов’ян. та європейськими («История древней русской словесности», К., 1839, кн. 1). Багато важили для укр. мовознав. Б. праці О. Потебні. У його роботі «О некоторых символах в славянской народной поэзии» (Х., 1860) на основі даних усіх слов’ян. мов (зокрема чеської) описано характерні ознаки символіч. значень слів. Дослідж. О. Потебні з теорії граматики (зокрема «Из записок по русской грамматике») мали вплив на чес. лінгвістів. Укр. Б. кін. 19 – поч. 20 ст. представлена дослідженнями проф. Ун-ту св. Володимира А. Степовича («Очерк истории чешской литературы», К., 1886) та проф. Ніжин. ІНО Є. Рихліка. Істот. внесок в укр. мовознавчу Б. у 50–60-х рр. 20 ст. зробив Л. Булаховський. Серед його праць «Грамматическая аналогия и родственные ей явления в истории чешского количества» (Х., 1929), «Славянские наименования птиц» (К., 1948), «Отношения глагольных и именных образований в чешском языке» (К., 1951), «Акцентологический комментарий к чешскому языку» (К., 1953; 1956). Наук. розробки і статті укр. богемістів друкувалися 1958–67 у збірнику «Слов’янське мовознавство». Стаття А. Багмут «З історії чеської і словацької лексикографії в Росії і на Україні» (1963) присвячена здобуткам вітчизн. учених в укладанні двомовних словників. У Львів. ун-ті у 60–70-і рр. Б. розвивав М. Пушкар («Курс лекцій з сучасної чеської літературної мови», Л., 1963; «Історична фонетика чеської мови», Л., 1965). Від 2-ї пол. 20 ст. мовознавчі дослідж. з Б. проводяться в Ін-ті мовознавства НАНУ, на каф. славістики Київ. і Львів. ун-тів. Лінгвіст. Б. розвивається у контексті заг.-славіст. проблематики. У відділі заг. і слов’ян. мовознавства під кер-вом О. Мельничука підготовлено праці «Вступ до порівняльно-історичного вивчення слов’янських мов» (К., 1966), «Историческая типология славянских языков. Фонетика. Словообразование. Лексика и фразеология» (К., 1986). Монографію В. Коломієць «Розвиток лексики слов’янських мов у післявоєнний період» (К., 1973) присвячено процесам змін лексич. складу восьми слов’ян. літ. мов, зокрема й чеської. Низку статей з проблем чеської мови написав В. Русанівський: «Лексика чеського походження в староукраїнському перекладі Вісліцького і Краківсько-Вартського статусів» (1978, співавт.), «Категорія стану: Українсько-чеські паралелі» (1987), «Чеські і словацькі будителі та українські кирило-мефодіївці: Концепції розвитку слов’янських народів, їх мов та літератур» (1993), «Витоки українського слов’янознавства» (1998). Укладено «Чесько-український словник» (К., 1988–89, т. 1–2). Порівнял.-типол. описом слов’ян. мов є монографія А. Багмут «Структура і функціонально-семантичний аспект інтонації простого розповідного речення у слов’янських мовах» (К., 1980), зб. статей «Зіставне дослідження української, чеської та російської мов» (1987), дослідж. Й. Андерша «Типологія простих дієслівних речень у чеській мові в зіставленні з українською» (К., 1987). Наприкінці 20 ст. – на поч. 21 ст. укр. Б. розвивається в річищі сучас. лінгвіст. концепцій. У монографії «Національно-культурна семантика чеської фразеології» (К., 2000) Л. Даниленко досліджує форми і способи вияву етнокультур. атрибуції чес. фразеологізмів, їх осн. ідеограф. класи, зв’язок із нац. культурою. Закономірностям комунікат.-прагмат. функціонування чес. мовних кліше присвячена праця Н. Баландіної «Функції і значення чеських прагматичних кліше в комунікативному контексті» (К., 2002). Ґрунтов. дослідженням числівників у слов’ян. мовах, їхнього зв’язку з історією духов. культури слов’ян є монографія Т. Лукінової «Числівники в слов’янських мовах: Порівнял.-істор. нарис» (К., 2000). Низку статей з мовознав. питань Б. опублікували також І. Тепляков, О. Паламарчук, Н. Лобур у ж. «Мовознавство», зб. «Проблеми слов’янознавства», «Slavica Ternopolensia» тощо.

Важлива сфера діяльності укр. богемістів – лінгводидактика. Серед підручників і посібників з цієї галузі: «Граматика чеської мови» (К., 1992), що подає опис фонетико-фонол., морфол., словотвір. і синтаксич. рівнів сучас. чеської літ. мови в зіставленні з українською; «Чесько-український словник. Сучасна ділова мова» Л. Даниленко (К., 2000), «Перекладаємо чеською. Українсько-чеські прийменникові і безприйменникові конструкції» Л. Даниленко і О. Паламарчук (К., 2001). Перший у лексикогр. практиці розмовник «Українсько- чеські паралелі в текстах і ситуаціях» (К., 2002) містить чималу частину словникового складу укр. та чес. мов, зразки ділової документації, приват. і служб. кореспонденції, чес. фольклору. У Чехії опубліковано «Практичний чесько-український словник. Економіка. Фінанси. Бізнес» Й. Андерша і Л. Даниленко (Оломоуц, 2000).

Фахівців із чес. мови й літ-ри в Україні готують Київ. та Львів. ун-ти, Київ. славіст. ун-т. Факультативно чеська мова викладається в Нац. ун-ті «Києво-Могилян. академія», Волин. ун-ті, Рівнен. ін-ті слов’янознавства, Терноп. пед. ун-ті. Міжнар. школи Б. відкрито в Чехії при Карловому ун-ті в Празі, Ун-ті ім. Т. Масарика у Брно, Ун-ті ім. Ф. Палацького в Оломоуці, Ун-ті в м. Ческе-Будейовіце. Б. широко представлена у ВНЗах країн світу. В Росії – у Моск., С.-Петербур. та Рос. гуманітар. ун-тах, Моск. ун-ті міжнар. відносин, Ін-ті іноз. мов. Чес. мову та літ-ру вивчають на каф. славістики в ун-тах усіх європ. столиць. Серед амер. богеміст. центрів провідними є Міжнар. центр іноз. мов у Вашинґтоні, Бостон. ін-т лінгвістики, Нью-Йорк. ун-т. У 15-ти державах діють 17 чес. центрів, гол. метою яких є надання якіс. інформації про освіту, культуру, економіку Чехії. Вони ініціюють виставки, концерти, театр. вистави, лекції та зустрічі з культур. діячами, організовують курси чес. мови, покази чес. фільмів.

Літ.: J. Anderš. K česko-ukrajinským jazykovým kontaktům // Česká slavistika 1998. České přednášky pro XII mezinárodní sjezd slavistů. Praha, 1998; Колесса О. Погляд на історію українсько-чеських взаємин з 10 до 20 ст. // Хроніка–2000. Україна – Чехія. Ч. 1; Даниленко Л. Українська мова в чеському мовознавстві // Мовознавство: Доп. та повідомлення 4-го Міжнар. конгресу україністів. К., 2002.

Л. І. Даниленко

Стаття оновлена: 2004