Корецький Свято-Троїцький Ставропігійний жіночий монастир УПЦ МП

КОРЕ́ЦЬКИЙ СВЯ́ТО-ТРО́ЇЦЬКИЙ СТАВРОПІГІ́ЙНИЙ ЖІНО́ЧИЙ МОНАСТИ́Р УПЦ МП. Засн. бл. 1571 князем Б. Корець­ким як жін. монастир Воскресін­ня Господнього у м. Корець (нині Рівнен. обл.). Згодом був зруй­нований. Відновл. 1620–33 кня­жною С. Корецькою (у чернецтві – Серафима), яка стала пер­шою настоятелькою монастиря. 1620 зведено мурований Свято-Троїц. собор із приділами Успін­ня Пресвятої Богородиці (правий) і преподобного Іова Почаївського (лівий), корпус келій (пе­ребудовано 1867–80). Буд-во осн. споруд завершив 1810 князь Й. Чарторийський. 1752–65 оби­теллю володів ЧСВВ, інокинь разом із ігуменею Анною виселено. 1795 монастир знову відкрито як православний. 1831 оби­тель згоріла, 1864 її відновлено і 1880 освячено як Свято-Троїц. жін. монастир. 1890 зведено теплий храм св. Івана Пред­течі. 1897 в обителі відкрито дво­класну школу. 1905 збудовано надбрамну дзвіницю. За рад. влади був одним із 9-ти діючих укр. монастирів, 1959–60 сюди переведено монахинь із мона­­с­тиря с. Пляшева (Радивилів. р-ну Рівнен. обл.) та Дермансь­­ко­­го Свято-Троїцького жіночого монастиря. 1969–70 відреставро­­ваний. Від 1984 – ставропігійний. Культивується мист-во шиття золотом – виготовлення митр, плащаниць тощо. На тер. мона­­стиря похована Г. Андро (1808–88), якій О. Пушкін присвятив низку поезій. 1990 обитель відвідав патріарх Московський і всієї Русі Алексій ІІ (Рідигер; на стіні Свято-Троїц. собору встановлено мемор. дошку), 2009 – Кіріл (Гундяєв). Настоятелька від 2006 – ігуменя Рафаїла (Хільчук). Кількість насельниць – понад 90 сестер. Святиня мона­­стиря – благодатний образ Божої Матері «Споручниця грішних» (подарована 1622 Я.-К. Корець­ким).

Літ.: Зверинский В. В. Материал для историко-топографического иссле­­дования о православных монастырях в Российской империи. Вып. 1. С.-Пе­­тер­бург, 1890; Денисов Л. И. Право­славные монастыри Российской импе­­рии. Москва, 1908; Жилюк С., Костри­­ця М. Монастирі Волині. Ж., 1996; Рож­­ко В. Православні монастирі Волині і Полісся. Лц., 2000.

Н. О. Брухлій