Боголюбов Микола Михайлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Боголюбов Микола Михайлович

БОГОЛЮ́БОВ Микола Михайлович (08(20). 05. 1872, с. Павловське Ардатов. пов. Нижньогород. губ., Росія – 14. 05. 1934, м. Нижній Новгород, РФ) – філософ, богослов. Батько Миколи, Олексія, Михайла, дід Миколи Миколайовича (молодшого) та Павла Миколайовича Боголюбових. Д-р богослов’я (1917), проф. (1913). Закін. Моск. духовну академію (1896). Вивчав семітологію та єгиптологію, а також історію раннього християнства у Берлін. ун-ті. Викл. логіки, психології та історії філософії в семінарії у Нижньому Новгороді (1900–09); проф. Істор.-філол. ін-ту князя Безбородька в Ніжині (1909–13); проф. богослов’я Ун-ту св. Володимира у Києві (1913–18). У зв’язку з ліквідацією каф. богослов’я в Ун-ті, був священиком у с. Велика Круча Пирятин. пов. на Полтавщині, настоятелем церкви св. Іоана Богослова (1919–22), священиком Покровської церкви в Києві (1923–25), настоятелем Спаської церкви в Нижньому Новгороді (1925–34). Репрес. 1928–32. У 1989 в Нижньому Новгороді на Спаській церкві, де служив Б., встановлено пам’ятну дошку.

Пр.: Теизм и пантеизм. Нижний Новгород, 1900; Марксизм и наука. Нежин, 1912; Кризис мифологического сознания в Индии и в Древней Греции. Нежин, 1915; Философия религии. К., 1916; К вопросу о происхождении христианства // Христиан. мысль. К., 1916.

Літ.: Материалы по новой истории русской православной церкви. Кн. 1. Москва, 1997.

О. М. Боголюбов

Стаття оновлена: 2004