Богомолець Вадим Михайлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Богомолець Вадим Михайлович

БОГОМО́ЛЕЦЬ Вадим Михайлович (22. 10. 1873, С.-Петербург – 19. 04. 1936, Париж) – військовик. Генерал-хорунжий Армії УНР. Із черніг. козац.-шляхет. роду. Закін. г-зію в Кишиневі, юрид. ф-т Харків. ун-ту. Від 1904 – на службі у Військ.-мор. відомстві: слідчий у Севастополі, пом. прокурора Чорномор. флоту, від 1912 – нач. відділу військ. суду флоту. З утворенням ЦР у березні 1917 брав активну участь у нац. русі, чл. Укр. Чорномор. громади, кер. українізації частин Чорномор. флоту. У жовтні 1917 прибув до Києва, кооптов. у чл. Укр. ген. військ. ком-ту, один з організаторів Військ.-мор. мін-ва УНР. У квітні 1918 очолив Гол. військ.-мор. суд. управу, за Гетьманату – Гол. військ.-мор. прокуратуру. В січні 1919 признач. Директорією військ.-мор. аташе в Румунії, згодом у Константинополі очолював Ком-т спасіння України (1919–21). Після поразки визв. змагань виїхав до Франції, мешкав у Парижі.

Літ.: Главное военно-судное управление. Общий состав чинов. С.-Петербург, 1915; Генералітет укр. визв. змагань.

К. Є. Науменко

Стаття оновлена: 2004