Богомолець Вадим Михайлович
Визначення і загальна характеристика
БОГОМО́ЛЕЦЬ Вадим Михайлович (22. 10. 1873, С.-Петербург — 19. 04. 1936, Париж) — військовик. Генерал-хорунжий Армії УНР. Із черніг. козац.-шляхет. роду. Закін. гімназію в Кишиневі, юрид. факультет Харків. університету. Від 1904 — на службі у Військ.-мор. відомстві: слідчий у Севастополі, пом. прокурора Чорномор. флоту, від 1912 — нач. відділу військ. суду флоту. З утворенням ЦР у березні 1917 брав активну участь у нац. русі, чл. Укр. Чорномор. громади, кер. українізації частин Чорномор. флоту. У жовтні 1917 прибув до Києва, кооптов. у чл. Укр. ген. військ. комітету, один з організаторів Військ.-мор. мін-ва УНР. У квітні 1918 очолив Гол. військ.-мор. суд. управу, за Гетьманату — Гол. військ.-мор. прокуратуру. В січні 1919 признач. Директорією військ.-мор. аташе в Румунії, згодом у Константинополі очолював Комітет спасіння України (1919–21). Після поразки визв. змагань виїхав до Франції, мешкав у Парижі.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
