Богомолець Олександр Олександрович

БОГОМО́ЛЕЦЬ Олександр Олександрович (12(24). 05. 1881, Київ — 19. 07. 1946, там само) — лікар-патофізіолог. Батько О. Богомольця. Доктор медицини (1909), доктор медичних наук (1934). Академік АН УРСР (1929; її президент — 1930–46), академік АН СРСР (1932; її віце-президент — 1942–45), академік Білоруської РСР (1933), почес. чл. АН Груз. РСР (1944), академік АМН СРСР (1944). Сталінcька премія (1941). Заслужений діяч науки УРСР (1943). Народився в Лукʼянів. вʼязниці у Києві. Мати Софія Б. — політкаторжанка, батько — земський лікар. Закін. Новорос. університет в Одесі (1906), де й працював на каф. патол. фізіології. 1911 стажувався в Сорбон­ні (Париж). 1911– 25 — проф. Саратов. університету, де організував каф. заг. патології і бактеріології. Засн. каф. мікробіо­логії в Агроном. ін­ституті. Один із засн. Вищих жін. мед. курсів, де працював деканом від 1917 до їх обʼ­єдн. з Університетом. Заснував Кра­йовий ін­ститут мікробіо­логії. 1925–31 — завідувач кафедри 2-го Моск. мед. ін­ституту, одночасно 1928–31 — директор Ін­ституту гематології й пере­лива­н­ня крові в Москві. Заснував у Москві онкол. лаб. і лаб. з ви­вче­н­ня патогенезу і профілактики нерв.-мʼязового втомлюва­н­ня. Від 1930 — директор заснованого ним Ін­ституту екс­перим. біо­логії і патології Нарком­здорову України, від 1934 — директор Ін­ституту клін. фізіології АН УРСР. Наукові праці присвяч. патофізіології, ендокринології, імунітету, дослідж. вегетат. нерв. системи, гемодинаміки, про­блемам довголі­т­тя, онкології. Дослідив обмін речовин, механізми дії пере­лива­н­ня крові й цитотоксичні сироватки. Створив уче­н­ня про фізіол. систему сполуч. тканини, яке сприяло виникнен­ню низки нових наук, зокрема алергології, модифікацій уче­н­ня про імунітет; за­пропонував антиретикулярну цитотоксичну сироватку (АЦС), яка широко за­стосовувалася в роки 2-ї світової війни для при­скоре­н­ня зро­ста­н­ня пере­ломів та зажива­н­ня ран (у багатьох країнах її називають сироваткою Б., вона є єдиним засобом специфіч. стимуляції фізіол. системи сполуче­н­ня тканини). Роботи Б. та його вче­н­ня про значе­н­ня фізіол. системи сполуче­н­ня тканини і методи цитотоксич. стимуляції її функцій дали нові засоби лікува­н­ня інфекцій, трофіч. порушень, профілактики рецидивів раку та ін., що зна­йшли по­всюдне пошире­н­ня не лише в СРСР, а й за кордоном. Ініціатор робіт з консервува­н­ня крові. Ви­вчав матеріал. суть та біол. процеси старі­н­ня. Створив геронтол. школу. Видав моно­графію «Продление жизни» (К., 1938), де під­сумував дослідж. з генезису старі­н­ня і боротьби з перед­часним старі­н­ням організму. Йому належить наук. об­ґрунтува­н­ня провід. положень геронтології. Б. одним із перших почав ви­вчати гіпертон. хворобу; довів, що під­вище­н­ня кровʼяного тиску є рефлектор. при­стосувал. реакцією, спрямов. на по­стача­н­ня тканин киснем і пожив. речовинами. Під керівництвом Б. в СРСР був проведений перший у світі пере­пис з довголі­т­тя. Створив вітчизн. школу патофізіологів. Автор «Руководства по патологической физиологии». Президія АН УРСР заснувала премію ім. О. Богомольця (нині премія НАНУ). Його імʼя присвоєне Ін­ститутові фізіології НАНУ та Нац. мед. університетові. Обирався за­ступник голови ВР УРСР (1944), чл. ЦВК СРСР (1931–37). Депутат ВР СРСР (1937, 1946).

Пр.: К во­просу о микро­скопическом строении и физиологическом значении надпочечных желез в здоровом и больном организме. О., 1909; Краткий курс патологической физиологии. Саратов, 1921; Патологическая физиология. Т. 1–2. Саратов, 1924; Москва, 1929; Введение в учение о кон­ституциях и диатезах. Москва, 1926; 1928; Кризис эндокринологии. Москва, 1927; О вегетативных центрах обмена. Москва, 1927; Очерк патогенеза. Москва, 1928; Артериальная гипертония. Москва, 1929; Про механізми дії транс­фузії крові // Журн. мед. циклу ВУАН. 1931. № 3; Патологічна фізіологія. Х., 1934; Из­бран­ные труды: В 3 т. К., 1956–58.

Літ.: Академік О. Богомолець — президент ВУАН // Вісті ВУАН. 1930. № 4; Белкин Р. Александр Александрович Богомолец: К 60-летию со дня рожд. // Вест. АН СССР. 1941. № 5–6; Горев Н., Татаринов К. Академик Александр Александрович Богомолец // Арх. патологии. 1946. Вып. 5–6, т. 8; Заболотний В. Найви­значніший учений і громадський діяч // Вісті АН УРСР. 1946. № 7; Сиротинін М. Академік Олександр Олександрович Богомолець // Там само; Александр Александрович Богомолец. Москва, 1948; Медведєва Н. О. О. Богомолець — видатний радянський вчений. К., 1950; Кавецький Р. Видатний радянський учений // Наука і життя. 1951. № 4; Пал­ладін О. Академік О. О. Богомолець // МедЖ АН УРСР. 1951. Т. 21, вип. 1; Сиротинін М. Олександр Олександрович Богомолець. К., 1951; Александр Александрович Богомолец: К 75-летию со дня рожд. и 10-летию со дня смерти // КМ. 1956. Т. 34, № 6; Марчук П. Академік О. О. Богомолець: До 75-річчя з дня народж. // Вісн. АН УРСР. 1956. № 5; Макарченко А. А. А. Богомолец — ученый, философ, обществен­ный деятель // Тр. конф., посвящ. 80-летию со дня рождения академік А. А. Богомольца. К., 1961; Сиротинин Н. Н. А. А. Богомолец. Москва, 1967; Піцик Н. О. Олександр Олександрович Богомолець. К., 1971; Александр Александрович Богомолец (1881–1946): К 100-летию со дня рожд. К., 1981; Александр Александрович Богомолец. Воспоминание современ­ников. К., 1982.

С. В. Комісаренко

Завантажити статтю