Корж Богдан Васильович

КОРЖ Богдан Васильович (28. 11. 1952, м. Яблонец-над-Нісоу, Че­­хословаччина, нині Чехія) – скульптор. Чоловік Л. Корж-Радь­­ко. Обл. премія ім. А. Ерделі та Й. Бокшая (1997, 2008). Чл. НСХУ (1985). Засл. художник України (2016). Закін. Львів. ін-т прик­­лад. та декор. мист-ва (1978; викл. Д. Крвавич, І. Кушнір, І. Якунін). Відтоді працював викл. Ужгород. уч-ща приклад. та декор. мист-ва; 1985–91 – відп. секр., 1992–96 – заст. голови Закарп. орг-ції СХУ; водночас 1985–2004 – скульп­­тором Закарп. худож. фонду. Учасник обл., всеукр. мист. виставок від 1976. Персон. – в Ужгороді (1992–93, 1997, 2002, 2007), Києві (1996, 2005, 2007, 2009), Гуменному, Меджилабір­­цях (обидві – 1996), Пряшеві (усі – Словаччина; 2001, 2006), Будапешті (2002, 2006). Для творчості К. характерні розкрит­­тя характеру людини, вдале пла­­стичне вирішення. Створює скульптурні портрети, мемор. дош­­ки, пам’ятники, медалі, скуль­­птури малих форм, садово-парк. і монум. скульптури. Окремі роботи зберігаються у Закарп. худож. та крає­­зн. музеях.

Тв.: скульптури – «Лісоруб з Ясеня» (1981), «Весна», «Письменник І. Чендей» (обидва – 1985), «Спокій» (1989), «Художник Ф. Семан», «Реквієм», «Ме­­ланхолія» (усі – 1992), «Сфінкс» (1994), «Хрестоносець» (1995), «Чорний символ» (1996), «Метаморфоза», «Після чер­­воного дощу» (обидва – 1997), «Ци­­ганча», «Онук» (обидва – 1998), «Земля» (1999), «Загроза», «Європа ХХІ» (обидва – 2008); мемор. дошки – пись­­меннику О. Маркушу (1991), художнику З. Баконі (1998), до 100-річчя переселення русинів-українців у Хорватію, В. Борецькому (обидві – 2001); погруддя О. Пушкіна (1999); пам’ятник угор. королю Андрошу І та його дружині укр. княгині Анастасії (2001); са­­до­­во-парк. пластика «Архітектура» (2001).

Літ.: Б. Корж: Каталог. Меджилабор­­ці, 1996.

Т. М. Іваницька