Корж Богдан Васильович

КОРЖ Богдан Васильович (28. 11. 1952, м. Яблонец-над-Нісоу, Чехословаччина, нині Чехія) – скульптор. Чоловік Л. Корж-Радько. Обл. премія ім. А. Ерделі та Й. Бокшая (1997, 2008). Чл. НСХУ (1985). Засл. художник України (2016). Закін. Львів. ін-т приклад. та декор. мист-ва (1978; викл. Д. Крвавич, І. Кушнір, І. Якунін). Відтоді працював викл. Ужгород. уч-ща приклад. та декор. мист-ва; 1985–91 – відп. секр., 1992–96 – заст. голови Закарп. орг-ції СХУ; водночас 1985–2004 – скульптором Закарп. худож. фонду. Учасник обл., всеукр. мист. виставок від 1976. Персон. – в Ужгороді (1992–93, 1997, 2002, 2007), Києві (1996, 2005, 2007, 2009), Гуменному, Меджилабірцях (обидві – 1996), Пряшеві (усі – Словаччина; 2001, 2006), Будапешті (2002, 2006). Для творчості К. характерні розкриття характеру людини, вдале пластичне вирішення. Створює скульптурні портрети, мемор. дошки, пам’ятники, медалі, скульптури малих форм, садово-парк. і монум. скульптури. Окремі роботи зберігаються у Закарп. худож. та краєзн. музеях.
Тв.: скульптури – «Лісоруб з Ясеня» (1981), «Весна», «Письменник І. Чендей» (обидва – 1985), «Спокій» (1989), «Художник Ф. Семан», «Реквієм», «Меланхолія» (усі – 1992), «Сфінкс» (1994), «Хрестоносець» (1995), «Чорний символ» (1996), «Метаморфоза», «Після червоного дощу» (обидва – 1997), «Циганча», «Онук» (обидва – 1998), «Земля» (1999), «Загроза», «Європа ХХІ» (обидва – 2008); мемор. дошки – письменнику О. Маркушу (1991), художнику З. Баконі (1998), до 100-річчя переселення русинів-українців у Хорватію, В. Борецькому (обидві – 2001); погруддя О. Пушкіна (1999); пам’ятник угор. королю Андрошу І та його дружині укр. княгині Анастасії (2001); садово-парк. пластика «Архітектура» (2001).
Літ.: Б. Корж: Каталог. Меджилаборці, 1996.
Т. М. Іваницька
Статтю оновлено: 2016