БОГОРА́З-БРУ́ХМАН Лариса Йосипівна (08. 08. 1929, Харків — 06. 04. 2004, Москва) — громадсько-політична діячка, правозахисниця. Закін. Харків. університет (1950). До 1961 працювала викл. російської мови в школах Калуз. обл. та Москви. 1961–64 — асп. Ін­ституту російської мови АН СРСР, працювала у галузі фонології, матем. і структур. лінгвістики. Кандидат філологічних наук (1965). У 1978 ріше­н­ням ВАКу по­збавлена наук. ступеня, 1990 наук. ступінь повернуто. 1964–65 викладала заг. лінгвістику в Новосибір. університеті. Після арешту чоловіка Ю. Даніеля 1965 Б.-Б. разом із М. Ро­зановою (дружиною А. Синявського) роз­почала активну кампанію захисту заарешт. письмен­ників. У своїх зверне­н­нях і від­критих листах («Письмо Первому секретарю ЦК КПСС и др. (декабрь 1965)», «История одной поездки. Обращение к руководителям партии и правительства о противозакон­ных действиях администрации лагеря ЖХ 385/17-а (июнь 1967)», опубл. у документах самвидаву у Мюнхені), Б.-Б. уперше по­ставила перед громадськістю про­блему сучас. політвʼязнів. Разом із П. Литвиновим виголосила протест проти суду над О. Ґінзбурґом і його товаришами у звернен­ні «К мировой обществен­ности» (11 січня 1968). 25 серпня 1968 Б.-Б. взяла участь у «демонстрації сімох» на Червоній площі, що була протестом проти введе­н­ня військ у Чехословач­чину. Заарешт. й засуджена до 4-х р. засла­н­ня. Термін від­бувала у Сх. Сибіру (Іркут. обл., с-ще Чуна). 1972 повернулася до Москви, проте без­посеред. участі в роботі дисидент. громад. асоціації не брала (тільки 1979–80 уві­йшла до складу комітету захисту Т. Великанової). Б.-Б. під­писала т. зв. «Московське зверне­н­ня», що містило протест проти висла­н­ня О. Солженіцина з СРСР і вимогу опублікувати «Архипелаг ГУЛАГ». У від­критому листі Ю. Андропову (9 травня 1975, ви­дано у матеріалах самвидаву в Мюнхені), Б.-Б. наголосила, що збиратиме істор. ві­домості про сталін. ре­пресії. Це стало поштовхом для створе­н­ня незалеж. самвидав. істор. ж. «Памʼять» (1976–84), у роботі якого брала активну участь. У 60–70-і рр. Б.-Б. пере­кладала з української мови на рос. матеріали з України для «Хроники текущих событий». Разом із Л. Плющем забезпечувала звʼязок між укр. і рос. правозахисниками. Ініціатор (спільно з С. Калістратовою, М. Гефтером та А. Подрабінеком) кампанії за амністію політвʼязнів 1986, яку під­тримали провід­ні діячі рад. культури. Брала участь у під­готовці й роботі Між­нар. громад. семінару (грудень 1987); восени 1989 уві­йшла до складу від­твореної Моск. Гельсин. групи і була її спів­головою; 1993–97 працювала у правлін­ні рос.-амер. Проект. групи з прав людини. 1991–96 керувала просвітниц. семінаром з прав людини для громад. організацій Росії та СНД. Спів­авторка низки публікацій з історії й теорії правозахис. руху, зокрема «Третье дано» («Континент», Париж, 1976, № 9), «Дис­сиденты» («Опыт словаря нового мышления», 1989), «Политическая борьба или защита прав?» («Погружение в трясину», 1991; обидві — Москва), «В поисках несуществующей науки (дис­сидентство как историческая про­блема)» («Про­блемы Вост. Европы», Вашингтон, 1993, № 37–38).