Богослужбові книги - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Богослужбові книги

БОГОСЛУЖБО́ВІ КНИ́ГИ – книги, за якими у церкві відбуваються богослужіння. Ін. назва – церковні, або літургічні. Поділяються на прості (ненотні) і нотні (Октоїх, Ірмологій, Празники, Тріодь і Обиходи нотного співу). Перші відомості про Б. к. православ. церкви – у творі Орігена «Проти Цельса» (3 ст.). Формування системи Б. к. завершилося наприкінці 9 ст. На Русі вони з’явилися з прийняттям християнства. 1-й переклад Євангелія, Апостола, Псалтиря й вибраних служб (Євхологіон, чи Молитвослов) із грец. на церк.-слов’ян. виконали Кирило й Мефодій. Церк. статут не дозволяє служити без Б. к. Маючи відомості про кількість книжок, без яких у церкві богослужіння річного кола не може здійснюватись, а також кількість храмів, побуд. у Київ. Русі, можна визначити масштаби давньорус. книжної спадщини. Двотисячолітня церк. практика виробила систему Б. к. Передусім це Служебник (у київ. виданні 1629 та львів. 1637 – Літургіаріон), що містить Божественну службу літургії. Усіх літургій три: св. Іоана Златоуста, св. Василія Великого та Наперед освячених дарів. Іноді у Служебнику вміщують «Статут священнослужіння», чин благословіння колива, чин над кутею в пам’ять про померлих тощо. Різновид – Служебник архієрейський (Чиновник архієрей. священнослужіння), де додатково вміщують ті обряди й молитвослов’я, що бувають лише за архієрей. відправ. У руській церкві відмінності в складі Служебника – у додатк. частині. Кількість чинів і молитов у Требнику збільшувалася до часів патріарха Йосифа (1652). Моск. Собор (1655) вивів статті Требника зі Служебника. Часослов (Орологіон) містить служби з незмін. молитвослов’ями та змін. співами (тропарі, кондаки, Богородичні, прокімни та причасні). Уперше склав Часослов преподоб. Сава Освячений, доповнили його у грец. церкві святі Іоан Дамаскін та Федір Студит. На Русі склад Часослова в період панування Студій. статуту невідомий, оскільки не збереглися рукописи. Часослови за Єрусалим. статутом скорочувались. Октоїх складається із служб зі змін. молитвослов’ями та співами для рухомих днів богослужіння седмич. кола. Початок його (служби неділ. днів) склав св. Іоан Дамаскін (730). Додаток співів Параклітики приписують блаженному Феофанові, митрополитові Нікейському, та Йосифові (9 ст.). У черніг. виданні 1682 з’явилися неділ. Євангелія та літург. Апостоли і Євангелія. У київ. виданні 1699 наприкінці Октоїха вміщено приспіви за Троїчним каноном, тропарі по непорочних та світильні. Мінеї місячні містять служби зі змін. молитвослов’ями для нерухомих днів річного кола богослужіння. Мінея празнична (Анфологіон, Анфологій, Трефологіон, Трефологій, Цвітослов, Мінея цвітна) – вибрані з Міней місячних послідування на свята Господні, Богородичні та святих. Мінея загальна складається зі служб для рухомих і нерухомих днів річного кола. До Міней увійшли твори 5–15 (здебільшого 8–9) ст. Вперше об’єднали окремі служби у мінейні збірники св. Софроній, патріарх Єрусалимський, та св. Іоан Дамаскін. У руській церкві додано служби своїм святим і явленим на Русі іконам Божої Матері. Тріодь містить 2 Б. к. Тріодь пісна складається із служб зі змін. молитвослов’ями для богослужіння у дні готування до Великого посту і в самий піст. Це твори бл. 20-ти церк. поетів – преподобних Андрія Критського, Косми Маїумського, св. Іоана Дамаскіна, Йосифа і Федора Студитів та ін. Тріодь цвітна (Пентикостаріон, чи П’ятдесятниця) містить служби чи їх послідовність зі змін. молитвослов’ями для богослужіння в рухомі дні річного кола від Великодня до Неділі всіх святих. Як зазначалось у давніх рукописах, твори числен. церк. авторів зібрав преподоб. Йосиф Студит. Ірмологій (Ірмологіон) містить молитвослов’я та співи, признач. тільки для співу. Відомий він уже від 12 ст. Типікон (Статут, Око церковне) – вказівки на те, у які дні й години за якими службами і в якому порядку належить виконувати молитвослов’я та співи, вміщені в Служебнику, Часослові, Октоїху, Мінеях та Тріодях. У Требнику викладаються священнодійства й молитвослов’я для служіння таїнств Хрещення, Миропомазання, Покаяння, Вінчання тощо. Це частина Євхологіона (Молитвослова). Грец. рукопис, який можна вважати прототипом Требника (Євхологіон Серапіона, єпископа Тмуїтського, Єгипет), датується 4 ст. 1646 київ. митрополит П. Могила видав Великий Требник (1760 сторінок великого формату) – своєрідну церк. енциклопедію, де подано 126 чинів, із них 37 нових. Додатк. Требник уперше видано в Києві 1863. Існують Б. к. для келій. молитви – Правильник, Канонник, Акафісник, Святці та Молитвослов. Євангелія складаються з 4-х благовіствувань: від Матвія, Марка, Луки та Іоана; Апостол – з Діянь святих апостолів, семи собор. послань, 14-ти послань апостола Павла та Апокаліпсиса (Одкровення Іоана Богослова). Як свідчив Іоан Златоуст, хто присутній на кожному неділ. богослужінні, протягом року пізнає все Євангеліє. З цього випливає, що вже у його часи встановилося річне коло євангел. читань. Укладене чотирма євангелістами, Євангеліє відоме під назвою Тетраєвангеліє (Четвероєвангеліє), на відміну від Євангелія апракосу, тобто тижневого, розміщ. за днями. Найдавніше зі слов’ян. апракосів – Остромирове Євангеліє 1056–57 (євангел. читання на кожну неділю від Великодня до П’ятдесятниці, на дні пам’яті святих і великі свята). Псалтир – книга псалмів, буває двох видів. У грец. церкві відомий тільки простий, у руській поширився й слідуваний. Псалми розташ. в тому ж порядку, що й у Біблії, тільки з поділом на кафізми і «слави» та з деякими додатками. Що стосується молитов після кожної кафізми, то вперше про них згадано у львів. виданні Псалтиря 1687. Псалтир слідуваний – поєднання Псалтиря простого з Часословом. З’явився після татаро-монгол. навали через брак церк. книг. Уперше такий Псалтир видано 1491 в Кракові, потім в Острозі.

Літ.: Историческое обозрение богослужебных книг Греко-Российской Церкви. 1836; Модест. О церковном Октоихе. 1885; Дмитриевский А. А. Книга Требник и ее значение в жизни православных христиан. 1901; Його ж. Служебник – книга таинственная. 1903 (усі – Київ).

С. І. Білокінь

Стаття оновлена: 2004