Богунський Антон Савович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Богунський Антон Савович

БОГУ́НСЬКИЙ Антон Савович (справж. – Шарий; 16. 01. 1899, с. Погоріле Золотоніс. пов. Полтав. губ., нині затоплене водосховищем – 31. 07. 1919, м. Кременчук, нині Полтав. обл.) – радянський військовий діяч. Закін. Київ. річк. уч-ще. 1915 мобілізов. до армії. Чл. РСДРП(б) від травня 1917. У 1918 – керуючий справами ВУЦВК Ради робітничих, селян., солдат. та козац. депутатів; нач. штабу Звенигород. Таращан. повстан. армії. Як представник Черкас. ком-ту Київ. губ. брав участь у Таганроз. конф. 1918. Від травня 1918 за завданням «Повстанської Дев’ятки» перебував на підпіл. роботі в Золотоніс. пов. (нині Черкас. обл.). Улітку 1918 очолив у м. Золотоноша повстання укр. селянства проти австро-нім. окупантів, гетьмана П. Скоропадського; вивів до «нейтральної зони» (Чернігівщина) бл. 600 повстанців, які склали основу 1-ї Укр. рад. дивізії. Від листопада 1918 – на підпіл. роботі в Полтав. губ. Від січня 1919 очолив золотоніські повстан. загони, які вели боротьбу проти військ Директорії. Від березня 1919 – кер. Окремої Придніпров. бригади Укр. фронту. Проводив самостійниц. політику, вступив у контакти з отаманом Зеленим, кер. Золотоніс. пов. виконкому Грудницьким та нач. штабу Ведулою. Група з 24-х осіб навесні 1919 звернулася з відозвою до населення Золотоніс. та ін. повітів щодо ліквідації рад. влади в Україні та необхідності боротьби проти диктатури комуністів-більшовиків. Б. обіймав посаду головнокомандувача в уряді Всеукр. рев. ком-ту, очолюваного Грудницьким. Влітку 1919 бригада Б. налічувала 5 тис. осіб, мала бронепотяг. За висновками Вищої військ. інспекції України, очолювані Б. війська вирізнялися бойовим духом, мали виразне укр. нац. забарвлення. Б. не підтримав антиселян., антинац. політику уряду Х. Раковського. У квітні 1919 Б. підписав відозву створеного в Сквирі (нині місто Київ. обл.) Всеукр. рев. ком-ту. Окремі частини його Придніпров. бригади брали участь у повстанні отамана М. Григор’єва. Б. був заарешт. і за наказом Л. Троцького розстріляний ВЧК «за дезертирство з фронту».

Літ.: Скрипник И. Н., Фесенко А. П. Красный комбриг А. С. Богунский // Науч. тр. по истории КПСС. 1990. Вып. 164; Фесенко О. П. Комбриг Богунський. К., 1991.

Т. П. Пустовіт

Стаття оновлена: 2004