Богуславець Леся - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Богуславець Леся

БОГУСЛА́ВЕЦЬ Леся (справж. – Нитченко-Ткач Олександра Дмитрівна; 23. 06. 1931, м. Зіньків, нині Полтав. обл.) – радіожурналістка й письменниця. Дочка Д. Нитченка, сестра Г. Кошарської. У дитинстві жила й навч. в Харкові. 1943 з батьками виїхала з України. У повоєн. час жила в Зх. Німеччині (м. Новий Ульм), у м. Еттлінґен закін. укр. г-зію. 1949 переїхала до Австралії (Мельбурн). Працювала у шпиталі, на ф-ці, а від 1978 – в укр. відділі австрал. держ. радіо у Мельбурні (від 1989 очолює укр. програму). Друкувати художні твори почала 1976. Належить до орг-ції укр. письменників у діаспорі «Слово» та НСПУ (1996). Твори Б. – про життя укр. еміграції в Австралії та враження від поїздок на батьківщину, здійснених у 80–90-і рр. Стильовими особливостями її прози є індивідуалізація образів-характерів, дотепний гумор, сатира та іронія (часто самоіронія), використання нар. прислів’їв і приказок. Твори Б., особливо її подорожні нариси, пройняті почуттям любові до України, її мови, культури. Більш як 50 оповідань опубл. в укр. часописах діаспори. Після смерті батька продовжила започатковане ним вид. «Листи письменників» (Ніжин, 2001, зб. 4, 5, з участю О. Астаф’єва).

Тв.: Який Сава, така й слава. 1979; На прощу до рідної землі. 1984; Від Находки до Чернівців. 1988 (усі – Мельбурн); Моя австралійська кума. Дн., 1991; За рідним краєм і в раю скучно. К., 1998.

Літ.: Слабошпицький М. Леся Ткач-Богуславець і її книжки // Нар. газета. 1998. № 22; Логвиненко О. Без рідного краю і рай не рай, вважає героїня нової книжки Лесі Богуславець // ЛУ. 1999, 25 лют.

П. П. Ротач

Стаття оновлена: 2016