Боданінський Алі Абдурефійович

БО­ДАНІ́НСЬКИЙ Алі Абдурефі­йович (1865, с. Бо­дана Сімфероп. пов. Таврій. губ., нині с. Петрове Сімфероп. р-ну, АР Крим — червень 1920, ст. Бузулук, побл. Мелітополя, нині Запоріз. обл.) — пере­кладач, етно­граф, кримськотатарський громадський діяч. Брат У. Бо­данінського. Його батько А. Ісадул­ла був одним із перших просвітників серед крим. татар. Освіту Б. здобув у татар. учител. семінарії (Сімферополь, 1884). Працював учителем у Пере­копі та Бахчисараї. Поширював серед учнів і насел. просвітн. ідеї, тому був звільнений з роботи. Пере­їхав до Сімферополя, до 1917 — чиновник. Від 1905 — актив. учасник нац.-визв. руху в лавах «молодотатар», близьких за своїми по­глядами до есерів. Водночас захопився літ. діяльністю, пере­клав кримськотатар. мовою повість М. Гоголя «Тарас Бульба». Збирав фольклор рідного народу. Від 1917 Б. — один із лідерів лівого крила політ. руху крим. татар. 25 березня цього ж року обраний чл. Тимчас. Мусульман. виконав. комітету та його секр. Від липня — ред. російськомов. г. «Голос татар». Засудив більшов. пере­ворот 1917 у Петро­граді. У грудні обраний делегатом 1-го Курултаю, став його секр. Очолив фракцію лівих соціалістів, які обʼ­єд­налися з більшовиками. У вересні 1918 ви­йшов із Курултаю, а в листопаді вступив до РКП(б). Від поч. квітня до кін. червня 1919 (час існува­н­ня Крим. рад. респ.) — чл. уряду та керуючий його справами. Ред. г. «Ени дунья» («Новий світ»), очолював татар. секцію при Крим. обкомі партії. У Мелітополі брав участь у створен­ні татар. комуніст. загону. Загинув у бою з білогвардійцями. В подальшому був канонізов. рад. історіо­графією як єдиний серед крим. татар герой воєн. дій 1918–20, оскільки ін. комуністи були ре­пресовані.

Пр.: Пословицы, поговорки и приметы крымских татар, со­бран­ные А. Бо­данинским, Э. Мартино и О. Мурасовым. Сф., 1915.

Літ.: Али Бо­данинский // Революция в Крыму. 1928. № 8; Кямилев Ф. Али Абдурефи Бо­данинский // Йылдыз (Зірка). 1980. № 2; Королев В. И. Возникновение политических партий в Таврической губернии. Сф., 1993; Зарубин А. Г., Зарубин В. Г. Без победителей. Из истории граж­данской войны в Крыму. Сф., 1997.

Д. П. Урсу

Завантажити статтю