Боєприпаси - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Боєприпаси

БОЄПРИПА́СИ (бойові припаси) – складова частина озброєння, призначена для знищення живої сили й техніки, знешкодження певних об’єктів, руйнування споруд та укріплень. Б. використовуються також для виконання спец. завдань: освітлення, задимлення, загазування, перекидання агітаційної літ-ри тощо. В Україні, як і в більшості країн світу, до Б. зараховують бойові частини ракет, торпед; авіац. та глибинні бомби; артилер. вистріли й реактивні снаряди; гранати; протипіхотні, протитанкові та морські міни; набої до стрілец. зброї; підривні заряди; піротехнічні засоби. За належністю Б. поділяють на артилер., авіац., мор., стрілец. та інженерні; за призначенням – основні (для ураження цілей), спеціальні (для створення перешкод, освітлення, задимлення тощо) й допоміжні (навч., холості тощо); за дією – кумулятивні, ударні, запалюв., осколочні, фугасні тощо; за характером спорядження – Б. зі звичай. вибух. речовиною, із запалюв. речовиною, із речовиною об’єм. вибуху, а також із ядер., біол., хім. спорядженнями. Останні служать для зараження землі та призем. шару повітря, оскільки споряджені бойовими отруйними речовинами. Дія біол. Б. ґрунтується на використанні хвороботворних властивостей мікроорганізмів, спроможних викликати масові захворювання (див. Біологічна зброя). Б. з ядер., хім. і біол. спорядженням належать до зброї масового ураження. Б. зі звичай. вибух. чи запалюючою речовиною належать до звичайних засобів ураження. На території України після розпаду СРСР залишилися значні запаси Б. Утилізація деяких їх видів – одна з головних проблем ЗС України.

М. Г. Гончарук

Стаття оновлена: 2004