Божик Євгенія Дмитрівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Божик Євгенія Дмитрівна

БО́ЖИК Євгенія Дмитрівна (25. 12. 1936, с. Лази Ярослав. пов., Польща – 28. 11. 2012, Львів) – письменниця. Чл. НСПУ (1978). Лауреат трьох міжнар. літ. конкурсів Світ. федерації міжнар. укр. орг-цій 1992, 1994 (Філадельфія, США), 1997 (Торонто, Канада). Премія ім. Б. Лепкого «Львівська слава» (2001). У 1945 разом з батьками була переселена в Україну. Закін. Львів. ун-т (1968). Працювала коректором галиц. рай. г. «Радянське село» (1959–62), кор. львів. обл. г. «Вільна Україна» (1962–78). Авторка зб. новел «Мій день» (Л., 1973), гуморесок «Пташине молоко» (К., 1973), нарисів і оповідань «Йду поміж людей» (1977), «Весни прекрасне вороття» (1986), «Я твоя остання надія» (1990), новел і повістей «Сто днів до моря» (1981; усі – Львів), «Перший сніп» (1984), повістей «Передмістя» (1987; обидві – Київ), новел, оповідань і повістей «Троянда для ровесника» (1999), кн. прози «Білий лебідь в оправі смутку» (2002; обидві – Львів). Б. – письменниця своєрідного й неординарного світобачення. Її твори присвячені серйоз. морал.-етич. проблемам нашого життя. Вона – майстер малих форм, у яких їй вдається сконденсувати світ люд. переживань, передати тонкі порухи душі.

Літ.: Вільде І. Щасливої дороги! // Божик Є. Мій день. Л., 1973; Прокіп О. «Мій день», що став для мене добрий // Жовтень. 1974. № 1; Ганцяк М. Смак життя // ЛУ. 1981, 27 жовт.; Ковалик Н. Троянди серед зими // За вільну Україну. 2000, 26 січ.; Антонишин С. «Доля бути собою» // Дзвін. 2001. № 1.

М. М. Ільницький

Стаття оновлена: 2016