Божик Пантелеймон - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Божик Пантелеймон

БО́ЖИК Пантелеймон (26. 04. 1879, с. Онут, нині Заставнів. р-ну Чернів. обл. – 20. 11. 1942, Вінніпеґ, Канада) – священик, письменник. Батько О. Павлової. Від 1900 – у Канаді. Здобувши в Міннеаполісі (США) теол. освіту, 1919 висвятився на православ. священика. Тривалий час виступав у часописі «Русский народ» з українофоб. публікаціями, зокрема в ст. «Акафист до св. України» (1920, № 30) різко засудив укр. нац.-визв. змагання, виявив найвищу похвалу неподільній Рос. імперії. Написав у такому ж дусі кн. «Правда й обман» (1917). Згодом змінив свої погляди. 1924 перейшов до греко-катол. церкви, виконував обов’язки у провінціях Онтаріо (м. Форт Вільям) і Манітоба. Автор кн. «Церква українців у Канаді» (1927), зб. віршів на патріот. і побутово-реліг. теми «Канадійська муза» (Йорктон, 1936).

Літ.: Марунчак М. Студії до історії українців Канади. Т. 3. Вінніпеґ, 1969; Славутич Яр. Українська поезія в Канаді // Зх.-канад. зб. Т. 2. Едмонтон, 1975; Гай-Головко О. Пантелеймон Божик // Канадійський фармер. 1978, 27 лют.; Його ж. Українські письменники в Канаді. Вінніпеґ, 1980.

Ю. В. П’ядик

Стаття оновлена: 2016