Божков Стойко - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Божков Стойко

БО́ЖКОВ Стойко (справж. – Стойко Божков Стойков; 27. 12. 1913, с. Свежен, нині Пловдив. округу, Болгарія – 27. 10. 1989, Софія) – болгарський літературознавець. Проф. (1969). Закін. Софій. ун-т (1940). Від 1959 – вчений секр. Болгар. АН; дир. Ін-ту літ-ри Болгар. АН (1964–74). Чл. редколегії «История на българската литература» (т. 1–4, София, 1963–76), «Кратка българска енциклопедия» та ін. Досліджував історію болгар. літ-ри доби Відродження, 19 та 20 ст. Один із упорядників і ред. видання матеріалів, спогадів і документів «Съветската литература в България. 1918–1944» (т. 1–3, София, 1961–69). Автор розвідок: «Тържество на вековна дружба и литературно сътрудничество» // «Известия на Института за българска литература», 1956, кн. 3, яка охоплює осн. моменти розвитку болг.-укр. взаємин від часів Київської Русі до наших днів; «Към въпроса за художественото майсторство на Хр. Смирненски» // Там само, кн. 4; «За някои моменти от живота и творчеството на Г. П. Стаматов» // «Литературна мисъл», 1957, кн. 6. Дослідження, присвяч. укр. літ-рі: «Іван Франко в українсько-болгарських літературних зв’язках» // «РЛ», 1957, № 3, «Поет-борец за човешко щастие» // «Литературна мисъл», 1964, № 3 (до 150-річчя від дня народж. Т. Шевченка) та ін.

Пр.: Речник на езика на Христо Ботев. Т. 1. 1960 (співавт.); Българска академия на науките. Кратък очерк. 1869– 1969. 1969 (обидві – Софія).

В. О. Захаржевська

Стаття оновлена: 2004