Коржавін Наум Мойсейович

КОРЖА́ВІН Наум Мойсе­йович (справж. прі­звище — Мандель; 14. 10. 1925, Київ — 22. 06. 2018, м. Дарем, шт. Пн. Кароліна, США) — письмен­ник, пере­кладач, драматург. Член Рос. ПЕН-центру, СП СРСР (1963). У ході кампанії боротьби з космополітизмом 20 грудня 1947 за­арешт. за вірші антирад. спрямува­н­ня. Восени 1948 висланий до Сибіру, до 1951 пере­бував на заслан­ні у Караґандин. обл. (Казах­­­стан), 1954 звільн. за амністією, 1956 реабіліт. Закін. Лiт. ін­ститут у Москві (1959). Друкувався від 1941. Першу добірку віршів уміщено в альманасі «Тарус­ские страницы» (Калуга, 1961). Автор поем «Рождение века» («Молодая гвардия», 1962, № 8), «По­­э­­ма греха» («Новый журнал», 1974, № 116), зб. «Годы» (Моск­­ва, 1963), «Времена» (1976), «Спле­­тения» (1981; обидві — Франкфурт-на-Майні), пʼєси «Од­­нажды в двадцатом» (по­ставле­­но 1967 у Моск. драм. театрі ім. К. Станіславського). Об­стоював права «вʼязнів совісті». Під­писав 1966 лист на захист Ю. Даніеля і А. Синявського, 1967 — листи 4-го зʼ­їзду письмен­­ників СРСР на під­тримку Ю. Галанскова та О. Ґінзбурґа, О. Сол­­женіцина. На поч. 1970-х рр. вiр­­шi К. поширювали у самвидаві, що спричинило пере­слідува­н­ня режимом. Долі рос. єврейства присвятив поеми «Абрам Пружинер. Сказание о старых боль­­шевиках Новорос­сии и новых московских славянофилах» (на­­писана 1967, частково опубл. у самвидав. ж. «Евреи в СССР», 1973–74, № 10), «Поэма существования» («Время и мы», 1975, № 1). Деякий час мешкав у ФРН. Емігрував до США, жив у м. Бос­­тон (шт. Мас­сачусетс). Член редколегії ж. «Континент» (від 1974), «Контрапункт» (від 1999). Видав зб. віршів та поем «Письмо в Москву» (1991), «Время дано» (1992), «К себе» (2000; усі — Москва), мемуари «В соблазнах кровавой эпохи» («Новый мир», 1992, № 7–8; 1996, № 1–2). У творчості прагнув до широких соц.-етич. та фiлос. узагальнень, осягне­н­ня й фiксацiї в особистих пере­жива­н­нях високого прояву духу. Його поезiя по­значена фi­­лософiчнiстю, морал. чiткiстю автор. позиції. У літературозн. ста­т­тях об­стоював традиц. культуру, захищав християн. мораль у мистецтві, наполягав на необхідності глибокого люд. змісту худож. твору. Автор статей у ж. «Во­просы литературы» — «Поэзия А. К. Толстого» (1967, № 4), «Пришли совсем новые по­коления…» (1999, № 1); ж. «Кон­­тинент» — «Психология современ­ного энтузиазма» (1976, № 8–9), «Генезис “стиля опережающей гениальности”, или Миф о великом Бродском» (2002, № 113), «Свобода за границами своей применимости» (2011, № 148) та ін. У 1990-х — 2000-х рр. ви­ступав проти комунізму і радикал. лібералізму. Знявся у філь­­мі «Вони вибирали волю» (2005; реж. В. Кара-Мурза). Значне мiс­­це у творах К. від­ведено укр. те­­мi. Окремi його вiршi пере­кладено українською мовою.

Завантажити статтю