Бойкиня Никифор Михайлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бойкиня Никифор Михайлович

БОЙКИ́НЯ Никифор Михайлович (02(15). 06. 1901, с. Товмач, нині Шполян. р-ну Черкас. обл. – 04. 04. 1998, м. П’ятигорськ, РФ) – оперний співак (баритон). Нар. арт. РРФСР (1957). Сталін. премія (1951). Закін. Дніпроп. муз.-театр. технікум (1935; кл. Ц. Альтман). Удосконалював вокал. мист-во у В. Войтенка (Дніпропетровськ). 1935–41 – соліст Дніпроп., 1941–44 – об’єднаних Дніпроп. і Одес. (Красноярськ), 1944–47 – Харків., 1947–63 – Перм. театрів опери та балету.

Партії: Карась («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Микола, Писар, Марс («Наталка Полтавка», «Утоплена», «Енеїда» М. Лисенка), Омелько («Наймичка» М. Вериківського), Запара («Щорс» Б. Лятошинського), Борис, Шакловитий («Борис Годунов», «Хованщина» М. Мусоргського), Грязной («Царева наречена» М. Римського-Корсакова), Ігор («Князь Ігор» О. Бородіна), Руслан («Руслан і Людмила» М. Глінки), Жермон, Амонасро, Ріґолетто, Яґо («Травіата», «Аїда», «Ріґолетто», «Отелло» Дж. Верді), Нілаканта («Лакме» Л. Деліба), Ескамільо («Кармен» Ж. Бізе), Скарпіа («Тоска» Дж. Пуччіні), Демон (однойм. опера А. Рубінштейна), Болотников («Іван Болотников» Л. Степанова), Стольник («Галька» С. Монюшка).

Літ.: Живов Л. Опера о народном герое // Сов. музыка. 1951. № 4.

І. М. Лисенко

Стаття оновлена: 2004