Бойко Борис Михайлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бойко Борис Михайлович

БО́ЙКО Борис Михайлович (18. 09. 1950, с. Бишів, нині Макарів. р-ну Київ. обл. – 23. 04. 2003, Київ) – графік. Чл. НСХУ (1995). Закін. Київ. худож. ін-т (1980; майстерня Т. Лящука). 1970–74 – худож. ред. вид-в «Техніка», «Будівельник»; від 1975 створював політ. плакати у Політвидаві України, творчій майстерні Київ. комбінату монум.-декор. мист-ва Худож. фонду УРСР «Агітплакат», вид-ві ЦК КПРС «Плакат»; 1980– 86 – художник-постановник телевізій. програм у Держ. ком-ті УРСР з телебачення і радіомовлення; від 1987 – ст. викл. Київ. ун-ту технологій та дизайну. Працював у галузях графіч. дизайну, графіки, техніках акварелі, батику. Від 1975 брав участь у респ. та всесоюз. виставках плаката. Учасник закордон. виставок на Кубі (1983), у Монголії (1984), Німеччині (1986), Словаччині (1986), Чехії (1990), Фінляндії (1992), Японії (1994), Болгарії (1995).

Тв.: естамп «Місто мертвих» (1977); плакати – «Солодкоїжкам на всі смаки» (1975), «Одягнемо наші міста в зелене вбрання», «Не каліч» (обидва – 1978), «Друга спеціальна сесія Генеральної Асамблеї ООН з роззброєння – травень 1982» (1981), «За повне і загальне роззброєння», «Peace» (обидва – 1984), «Quo vadis?» (1987), «Уклін раба» (1988), «Жертва СНІДу» (1992), «Згадка про море» (1997), «Старе місто» (1999); театр. плакати – «Колискова для Лесі», «Марні зусилля кохання» (обидва – 1996); офорти – «Прокинься, я не сплю» (1996), «Червоні вітрила» (1997).

Літ.: Цельтнер В. Досягнення і завдання плаката десятої п’ятирічки // ОМ. 1979. № 2; Авраменко О. Плакати Бориса Бойка // Там само. 1984. № 1; Художники України. Живопис. Графіка. Скульптура. Декоративно-прикладне мистецтво: Творчо-біогр. довід. К., 2001. Вип. 2.

В. М. Прядко

Стаття оновлена: 2004