Бойко Віталій Федорович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бойко Віталій Федорович

БО́ЙКО Віталій Федорович (30. 09. 1937, с. Кропивне Ніжин. р-ну Черніг. обл.) – державний діяч, правознавець. Почесна відзнака Президента України (1996), орден Ярослава Мудрого (2001). Закін. Харків. юрид. ін-т (1963). Працював нар. суддею (1963– 64), головою Амур-Нижньодніпр. райнарсуду Дніпропетровська (1964–73), заст. голови Дніпроп. обл. суду (1973–76), головою Донец. обл. суду (1976– 86). 1-й заст. (1986–90), а згодом – Міністр юстиції УРСР (1990–92). У 1992–93 – зав. відділу нац. безпеки, оборони, правопорядку і надзвичай. ситуацій КМ України. Виконував обов’язки голови ЦВК з виборів нар. депутатів ВР України (1988–92). У 1993–94 – Надзвич. і Повноваж. Посол України в Респ. Молдова. Голова Верх. Суду України (1994–2002). Чл. Вищої Ради юстиції (1998– 2002). Автор публікацій з питань становлення й розвитку суд. влади в Україні. Співавтор багатьох законів, які регулюють орг-цію діяльності судів, здійснення правосуддя, зокрема Закону України «Про судоустрій України» (2002).

Пр.: Актуальні проблеми судової реформи. К., 1996; Інститут справедливості. К., 1996; Нова Конституція і судова влада. К., 1997.

М. І. Мельник

Стаття оновлена: 2004