Бойко Георгій Олександрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бойко Георгій Олександрович

БО́ЙКО Георгій Олександрович (05. 12. 1934, Київ) – вчений у галузі технології металів, зварювання та спеціальної електрометалургії. Д-р тех. н. (1981). Держ. премія УРСР у галузі н. і т. (1978). Закін. Київ. політех. ін-т (1958). Працював в Ін-ті електрозварювання НАНУ (1958–96): інж., від 1970 – ст. н. с. відділу електрошлак. переплаву, від 1979 – зав. лаб. електрошлак. лиття; від 1996 – вчений секр. Держ. наук.-тех. центру артилер.-стрілец. озброєння Мін-ва пром. політики України. Розробив спосіб автовакуум. зварювання металів на основі відкритого ним явища очищення поверхні контакту від оксидів під час нагрівання без доступу повітря; метод електрошлак. лиття метал. заготовок із властивостями кованого металу; дослідив явище електропереносу вуглецю під дією контакт. різниці потенціалів. Один з ініціаторів заснування міжнар. наук.-тех. зб. «Артиллерийское и стрелковое вооружение» (1999).

Пр.: Самопроизвольная очистка металла от окисных пленок // Докл. АН СССР. 1964. Т. 159, № 1; Перспективы использования литого (недеформированного) металла ЭШЛ. К., 1970; Об электропереносе углерода в месте соединения разнородных сталей // Докл. АН СССР. 1974. Т. 218, № 3; Электрошлаковое литье. К., 1980 (співавт.); Электрошлаковый металл. К., 1981 (співавт.).

Л. Г. Пузрін

Стаття оновлена: 2004