Бойко Леонід Сергійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бойко Леонід Сергійович

БО́ЙКО Леонід Сергійович (07. 12. 1928, с. Городище, нині Нікопол. р-ну Дніпроп. обл.) – літературознавець і критик. Закін. Київ. ун-т (1961). Канд. філол. н. (1980). Чл. НСПУ (1975). У 1963– 67 – кор. г. «Літературна Україна», 1967–68 – відп. секр. Комісії критики СПУ, 1968–72 – оргсекр. правління СПУ, 1972–77 – заст. секр. правління СПУ, 1978–81 – заст. гол. ред. ж. «Радянське літературознавство» (нині «Слово і час»), від 1981 – в. о. вченого секр., м. н. с., ст. н. с. Ін-ту літ-ри НАНУ, від 1995 – гол. ред. видавн. дому «КМ Academia». Друкується від 1961. Автор зб. літ.-крит. статей «Сенс життя людського» (1972) та нарисів «Згусток неспокою» (1978), монографій «Пилип Капельгородський. Нарис життя і творчості» (1982), «Історико-революційна проза Пилипа Капельгородського» (1983), «З когорти одержимих. Життя і творчість Бориса Антоненка-Давидовича в літературному процесі 20 ст.», «Подвижник духу» (обидві – 2003); розшукав, упорядкував і прокоментував невідомі й маловідомі твори Б. Антоненка-Давидовича у кн. «Нащадки прадідів» (1998). Брав участь у наук. виданнях: «Бій ішов святий і правий» (1986), «Діалектика художнього пошуку. Літературний процес 60–80-х років» (1989), «20-і роки: літературні дискусії, полеміки» (1991), «З порога смерті... Письменники України – жертви сталінських репресій» (1991), «Історія української літератури 20 століття» у двох книгах (1993–95). Усі названі книги опубл. в Києві. Автор передмов та післямов до вид. творів Олени Журливої (1966), Є. Кротевича (1968), П. Капельгородського (1982), Д. Бузька (1991), Б. Антоненка-Давидовича (1999), числен. критичних, літературознав. і публіцист. статей у періодиці.

Літ.: Здоровега В. Документалістика: здобутки і прорахунки // Жовтень. 1980. № 1; Наєнко М. Дійсністю окрилений // ЛУ. 1983, 7 квіт.; Стешенкова Т. Книжка, на яку він чекав усе життя // Там само. 1998, 8 жовт.; Коновал О. Нащадки прадідів Б. Антоненка-Давидовича // УВ. 1998, 18 жовт.; Никанорова О. Стійкий і непоступливий // Уряд. кур’єр. 1998, 27 жовт.; Кононенко П. Друге дихання // ЛУ. 1998, 31 груд.

М. К. Наєнко

Стаття оновлена: 2004