Бойко Павло Андріанович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бойко Павло Андріанович

БО́ЙКО Павло Андріанович (27. 02. 1898, м. Кролевець Черніг. губ., нині Сум. обл. – 19. 03. 1980, Полтава) – церковний діяч УАПЦ. Закін. церк.-парафіял. школу. Працював канцеляристом, зав. радіостанції міст Шостка та Ніжин (1919–22). Висвячений на диякона 1922. Від 1924 – священик. Від 1928 – настоятель Микол. церкви с. Парафіївка (нині Ічнян. р-ну Черніг. обл.). Від 1930 – протоієрей. 1930–33 – ув’язнений у концтаборах. Від 1933 – настоятель Свято-Микол. церкви с. Матяшівка (нині Великобагачан. р-ну на Полтавщині). 1934–36 – настоятель Воскресен. церкви Полтави. 1936 заарешт. удруге, ув’язнений в Ухто-Іжем. таборі Комі АРСР (до 1940). 1942–60 – настоятель Свято-Микол. церкви Полтави, заст. голови Єпархіал. упр. УАПЦ Полтавщини. 1941–43 Б. відправляв панахиди по укр. патріотах, які загинули під Крутами та Базаром, активно долучався до видавн. і доброчин. діяльності.

Літ.: Знаменський С. У добу панування безбожників він ніс людям світло Бога // Полтав. єпархіал. відомості. 2002. Ч. 8.

ДА: Держ. архів Полтав. обл. Ф. Р. 4085. Оп. 16. Спр. 37.

Т. П. Пустовіт

Стаття оновлена: 2004