Бойко Петро Васильович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бойко Петро Васильович

БО́ЙКО Петро Васильович (14. 07. 1948, станиця Незлобна Ставроп. краю, РФ) – співак (баритон). Засл. арт. України (2001). Лауреат Всесоюз. конкурсу вокалістів ім. М. Глінки (Ташкент, 1977, 4-а премія). Закін. Ленінгр. консерваторію (1980; кл. С. Рязанова). Під час навч. стажувався у Вищій муз. школі ім. К. Вебера в Дрездені та муз. академії ім. Я. Сібеліуса (Гельсинкі). Від 1978 – стажист Ленінгр., від 1980 – Харків. ім. М. Лисенка театрів опери і балету. 1989–94 – соліст військ. ансамблів у Чехії та Німеччині. Виступає і як концерт. співак. Гастролі в країнах СНД, Чехії, Німеччині, Італії, Іспанії, Великій Британії, Фінляндії.

Партії: Остап, Микола («Тарас Бульба», «Наталка Полтавка» М. Лисенка), Шельменко («Сват мимоволі» В. Губаренка), Поет (однойм. опера Л. Колодуба, 1-е виконання), Онєгін, Роберт («Євгеній Онєгін», «Іоланта» П. Чайковського), Ланчотто («Франческа да Ріміні» С. Рахманінова), Грязной («Царева наречена» М. Римського-Корсакова), Валентин («Фауст» Ш. Ґуно), Ескамільо («Кармен» Ж. Бізе), Фіґаро («Севільський цирульник» Дж. Россіні), ді Луна, Амонасро, Ріґолетто, ді Поза, Яго («Трубадур», «Аїда», «Ріґолетто», «Дон Карлос», «Отелло» Дж. Верді), Скарпіа («Тоска» Дж. Пуччіні), Альфіо («Сільська честь» П. Масканьї), Сільвіо, Тоніо («Паяци» Р. Леонкавалло) та ін.

І. Д. Гамкало

Стаття оновлена: 2004