Бойова організація партії лівих соціалістів-революціонерів (БО ПЛСР) - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бойова організація партії лівих соціалістів-революціонерів (БО ПЛСР)

БОЙОВА́ ОРГАНІЗА́ЦІЯ ПА́РТІЇ ЛІ́ВИХ СОЦІАЛІ́СТІВ- РЕВОЛЮЦІОНЕ́РІВ (БО ПЛСР) – терористична організація в Росії, яка боролася з самодержавством, здійснюючи замахи на царських міністрів, генерал-губернаторів, високих жандармських та поліцейських чинів. БО ПЛСР створив колиш. студент київ. Ун-ту св. Володимира Г. Гершуні восени 1901 для об’єднання есерів. гуртків, груп та орг-цій в єдину партію. До її складу входило 10 осіб. 2 квітня 1902 С. Балмашов організував теракт проти міністра внутр. справ Д. Сипягіна. Згодом здійснено невдалу спробу вбити обер-прокурора Синоду К. Побєдоносцева і с.-петербур. градоначальника М. Клейгельса в день поховання Сипягіна. Г. Гершуні разом із київ. робітником Ф. Качурою організував 29 липня 1902 замах на харків. губернатора І. Оболенського, а за участі Є. Дулєбовича – на уфимського губернатора Н. Богдановича (6 травня 1903). Агент Деп. поліції Є. Азеф, працюючи серед есерів, увійшов до БО ПЛСР, став одним із її лідерів і виказав чл. орг-ції, вони були заарешт. в Києві. Г. Гершуні заарештували 13 травня 1903. БО ПЛСР очолив Є. Азеф, який організував задумані Гершуні вбивства – у С.-Петербурзі (15 липня 1904 – Є. Сазонов) міністра внутр. справ В. Плеве та в Москві (4 лютого 1905 – І. Каляєв) князя С. Романова. Під кер-вом Є. Азефа орг-ція перейшла від «револьверного» до «бомбового» терору й стала більш законспірованою. Після маніфесту 17 жовтня 1905 ЦК ПЛСР розпустив БО. Поновила свою діяльність у січні 1906 після поразки грудневого 1905 збройного повстання у Москві. Скликання 1-ї Держ. думи знову зупинило терорист. акції. Значною мірою гальмував активну діяльність БО ПЛСР її кер. – провокатор Є. Азеф. У відповідь на висловлене ЦК партії невдоволення роботою БО ПЛСР Є. Азеф і Б. Савинков 1906 подали у відставку, а чл. орг-ції увійшли до складу летючих бойових загонів. 1906 в Катеринославі була створена бойова група ПЛСР, до якої увійшли М. Комаров, Є. Величенко, І. Конюхов та ін., всього – понад 20 осіб. Від серпня 1906 вона поширила свою діяльність на пд. р-ни Рос. імперії й дістала назву Укр. БО ПЛСР, яка існувала до 1908. У Києві та С.-Петербурзі діяли бойові загони орг-ції, якими керували відповідно Д. Боришанський та М. Швейцар. Їхні спроби вбити київ. генерал-губернатора М. Клейгельса та князя В. Романова зазнали краху. У жовтні 1907 ЦК відновив БО на чолі з Є. Азефом. Осн. її завданням стало здійснення теракту проти Миколи ІІ (не вдався). Наступного року стало відомо, що Є. Азеф – провокатор, і БО була зовсім деморалізована. Весною 1909 орг-цію розформовано, а Б. Савинкову доручено створити ініціативну групу, до якої знову проник поліцей. агент. На поч. 1911 БО ПЛСР, що за весь час існування згуртувала бл. 80-ти терористів, самоліквідувалася.

Літ.: Дело Гершуни о так называемой Боевой организации. С.-Петербург, 1906; Спиридович А. И. Партия социалистов-революционеров и ее предшественники 1886–1911. Петроград, 1918; Савинков Б. Воспоминания террориста. Х., 1926; Иваницкая П. С. В боевой организации. Москва, 1926.

В. М. Волковинський

Стаття оновлена: 2004