Бойовий прапор - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бойовий прапор

БОЙОВИ́Й ПРА́ПОР – символ честі, гідності військової частини, який висловлює ідею єдності воїнів щодо виконання наказу командування, в ім’я захисту державних інтересів. Б. п. – широке полотнище певного кольору на держаку, що належить військ. частині, з’єднанню або іншому військ. формуванню і свідчить про приналежність даної військ. структури до ЗС країни. Спочатку замість терміну «Б. п.» використовувався термін «прапор» (П.). П. з’явився у збройних загонах держав у вигляді символічного, видного здалека, зображення. Знаком П. служила певна фігура, яка розміщувалася на високому держаку. Від 9 ст. П. у вигляді полотнища став прикріплюватися вздовж держака.

У 11 ст. на П. з’являються зображення гербів і конкретних геральдичних кольорів. В епоху хрестових походів і рицарських орденів поширюється П. із зображенням хреста й ін. християн. святинь.

У давніх слов’ян П. називався стягом і мав вигляд тички з пучком трави чи кінської гриви згори, пізніше стали використовувати клин із тканини яскравого кольору, над яким закріплювався залізний спис. У добу Київської держави кожен полк княжої дружини мав свій стяг.

Найдавніші відомі прапорні полотнища князів та їхніх дружин доби Київ. держави були трикутно-клинової форми. На межі 13–14 ст. з’явилися чотирикутні П. з клиновими полотнищами на вільному кінці. Найвживанішими кольорами були червоний, білий, блакитний, жовтий. Термін «П.» в Рос. імперії почали використовувати з кін. 15 ст. На поч. 18 ст. Петро І встановив форму й малюнок П. для кожного виду і роду ЗС. Він увів в армії та на флоті прийняття присяги під П. Частина, яка втратила в бою П., підлягала розформуванню. Захоплення в бою ворожого П. відзначалося спец. нагородою. На поч. 20 ст. в Рос. імперії були П. трьох видів: державні (імператорські), полкові та військові (у козаків).

В Україні в період козацько-гетьманської доби з’являються прапори малинового кольору. У 18 ст. стали переважати блакитні полотнища з золотими чи жовтими зображеннями гербів.

Із занепадом Гетьманщини та приєднанням Центр. й Зх. України до Росії та відповідно Австрії український П. зник.

На поч. 20 ст. в Галичині з’явився жовто-блакитний П., який прийняли УСС. Жовто-блакитне поєднання кольорів було й на П. УНР (складався з двох смуг: угорі – жовта, внизу – синя; на синій – золотий знак князя Володимира: тризуб з хрестом угорі). У період Української Держави гетьмана П. Скоропадського порядок кольорів змінився. 13 грудня 1918 був затверджений блакитно-жовтий П. (блакитна барва вгорі, жовта внизу).

У більшов., згодом рад. армії П. був червоного кольору і з’явився у 1918. Від 1975 військ. П. у рад. армії дістав назву Б. п. До Б. п. прикріплювалися всі ордени (з орденськими стрічками), якими була нагороджена частина. Б. п. бойових кораблів рад. ВМФ мав назву Військово-морського прапора.

В Україні Б. п. запроваджено після проголошення незалежності і складання військами Присяги на вірність укр. народові.

Б. п. після сформування військ. частини вручається їй від імені Президента України й закріплюється за військ. частиною на весь час незалежно від зміни її найменування і номера. Б. п. завжди зберігається у своїй військ. частині.

Літ.: Бойовий Прапор військової частини // Військові статути Збройних сил України. К., 2000.

В. І. Горєлов

Стаття оновлена: 2004