Бойченко Борис Михайлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бойченко Борис Михайлович

БО́ЙЧЕНКО Борис Михайлович (07. 08. 1938, м. Новосибірськ, РФ) – матеріалознавець. Д-р тех. н. (1990), проф. (1991). Премія РМ СРСР (1991). Закін. Дніпроп. металург. ін-т (1960). Працював інж.-конструктором Укр. ін-ту з проектування металург. з-дів (Дніпропетровськ, 1960–63); від 1963 – у Нац. металург. академії України (Дніпропетровськ): ст. інж. н.-д. центру, ст. н. с. (від 1970), асист. (від 1974), доц. (від 1977), проф. (від 1990), зав. каф. металургії сталі (від 1991). Очолює наук. школу «Фундам. теорія й практика металургії сталі». Розробив та експериментально підтвердив оригін. теорію розчинення твердих матеріалів у рідких фазах сталеплавил. ванн. Створив та впровадив у вироб-во комплекс енергозберігальних технологій зі зменшеними витратами рідкого чавуну. Працює над розробленням ресурсозаощаджувальних технологій вироб-ва високочистих сталей, зокрема, з використанням надвисокочастот. техніки контролю й вимірювань.

Пр.: Металлолом в шихте кислородных конвертеров. Москва, 1982 (співавт.); Тепловая работа кислородных конвертеров. Москва, 1988; Сталеплавильне виробництво. К., 1996 (співавт.); Закономерности растворения материалов в конвертерных ваннах // Теория и практика металлургии. 1998. № 2; Состояние проблемы сталеплавильного производства Украины // Сталь. 1999. № 8. Конвертерне виробництво сталі: Підруч. Дн., 2004 (співавт.).

Л. Г. Агаян

Стаття оновлена: 2004