Бойченко Микола Романович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бойченко Микола Романович

БО́ЙЧЕНКО Микола Романович (1894, м. Ізмаїл, нині Одес. обл.; за ін. даними – 1896, Київ – 1946 або 1947, Бухарест, за ін. даними – Угорщина) – композитор, музикознавець і диригент. Д-р музикології. Закін. Київ. консерваторію (1919). Під час навч. працював акомпаніатором керованого О. Кошицем студент. хору Київ. ун-ту. Удосконалював профес. майстерність у Парижі. Викладав у Київ. консерваторії гармонію (1919–22). Працював 1922–23, 1929–30 у Кишиневі, де організував і очолив Спілку лірич. артистів. 1924–29 – викл. теорії музики та композиції в Консерваторії св. Цецилії в Римі; 1930–32 – в Парижі; 1932– 38 – в Чернівцях, очолив хорове т-во «Буковинський кобзар» і керував його хором, був дир. і викл. Вищої муз. школи. Від 1938 – в Бухаресті. Серед муз.-теор. праць – «Nuovi principi della composizione musicale» («Нові принципи музичної композиції», Рим, 1928). Упорядник зб. «150 буковинських народних пісень із села Чумкова» (1935). Автор п’єс, хорів, пісень на слова Т. Шевченка, Ю. Федьковича, І. Мазепи, обробок нар. пісень.

Тв.: драм. опера на 1-у дію «Перед ранком»; інсценізація нар. обряду «Весілля»; для симф. оркестру – поема «Україна», увертюра «Лісова пісня»; струн. квартет; фортепіан. тріо; для фортепіано «Українська рапсодія».

Літ.: Рудницький А. Українська музика. Мюнхен, 1963; I. Sonevytskyi, Palidvor-Sonevytska. Dictionary of Ukrainian Composers. Lviv, 1997.

О. М. Немкович

Стаття оновлена: 2004