Бойченко Олександр Максимович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бойченко Олександр Максимович

БО́ЙЧЕНКО Олександр Максимович (09 (22). 11. 1903, Київ – 30. 05. 1950, там само) – державний і громадський діяч СРСР, письменник. Респ. премія ім. М. Островського (1966). Держ. нагороди СРСР. Закін. Київ. залізничне уч-ще (1915). Працював на залізниці. Учасник придушення селян. повстань в Україні. 1923 працював на ст. Крути під Ніжином. Секр. райкому, Київ. окруж. ком-ту комсомолу. 1923–26 – на керів. профспілк., згодом комсомол. роботі. 1930–32 – 1-й секр. ЦК комсомолу України. На 16-му з’їзді ВКП(б) обраний чл. ЦК ВКП(б). Обирався чл. ЦВК СРСР і ВУЦВК. Улітку 1931 тяжко захворів – втратив зір, не володів руками. За допомогою дружини працював рецензентом, ред. вид-ва «Молодий більшовик». Автор повісті-трилогії «Молодість» (ч. 1–2, К., 1945–48; ч. 3 не закінчена; багато разів перевид.), тематично й ідейно подібної до роману М. Островського «Як гартувалася сталь».

Літ.: Бойченко Олександр: Некролог // ЛГ. 1950, 1 черв.; Савчук О. І. Олександр Бойченко. К., 1957; Дяченко І. Він і сьогодні з нами в строю // Молода гвардія. 1978, 22 листоп.; Не вгасає його молодості світ. К., 1983; Калібаба Д. Відомі діячі культури, науки, політики Придесення. Чг., 1995.

О. С. Лук’янчук

Стаття оновлена: 2004