Бойчук Йосип Павлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бойчук Йосип Павлович

БОЙЧУ́К Йосип Павлович (05. 12. 1900, с. Великий Бичків, нині смт Рахів. р-ну Закарп. обл. – ?) – громадський діяч, публіцист. Чл. т-ва «Просвіта» (1920–39). Навч. у нар. школі. Наприкінці 1-ї світ. війни призваний до австро-угор. армії, через рік у складі угор. червоної армії потрапив до румун. полону, працював на лісопил. з-ді в Пн. Трансильванії. Після повернення в рідне село працював 1920– 28 ред. г. «Карпатська правда», згодом заарешт. Звільнившись, від 1930 працював у газеті с.-д. спрямування «Вперед», за що був виключ. з КПЗУ. У цей період написав укр. мовою утопічно-сатир. роман про трагіч. характер 1-ї світ. війни «У сутіні руїн», що був виданий 1937 угор. мовою, однак досі не знайдено ні самого роману, ні оцінки його у пресі. 1931–38 – журналіст урядової угоромов. г. «Уй кезлень»; 1938–39 – тех. ред. г. «Нова свобода». У березні 1939 виїхав до Югославії, працював у друкарні г. «Русские новини» і «Родное слово» (с. Руський Керестур, Воєводина). 1941 повернувся до Закарпаття, працював 1942–44 в ужгород. г. «Уй Мараморош». Від 1944 – у Великому Бичкові, признач. представником при Солотвин. солекопальнях від Хуст. окруж. нар. ком-ту, згодом обраний делегатом на 1-й з’їзд Нар. ком-тів Закарп. України у м. Мукачеве. Наприкінці 1944 заарешт. органами СМЕРШ 4-го Укр. фронту і звинувачений у профашизмі, приводом була його стаття «Східна небезпека відбита» (опубл. в г. «Уй Мараморош») з критикою СРСР та антигітлерів. коаліції. 14 вересня 1945 засудж. до 8-ми р. виправно-труд. таборів. Реабіліт. 1991.

Літ.: Довганич О. Календар українців Угорщини на 2000 рік. Уж., 2000.

М. М. Вегеш

Стаття оновлена: 2004