Бровді Лариса Олександрівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бровді Лариса Олександрівна

БРО́ВДІ Лариса Олександрівна (18. 07. 1939, Ашґабат) – різьбярка на дереві, ткаля, живописець. Дружина І. Бровді. Чл. НСХУ (1967). Обл. премії ім. Д. Вакарова (1972), А. Ерделі та Й. Бокшая (1996). Закін. Ужгород. уч-ще декор.-приклад. мист-ва (1961; викл. І. Гарапко, В. Свида, М. Медвецький). Працювала на мебл. комбінаті в Береговому (1964– 66); техніко-картографом Закарп. геол. експедиції (1966–68); від 1968 – у Худож. фонді. Учасниця обл., респ. та закордон. (Словаччина, 1968; Угорщина, 1998) виставок від 1962. Персон. – у м. Берегове (1971), Ужгороді (1971), Мукачевому (1976, 1996), м. Мішкольц (1997) та м. Токай (1998, обидва – Угорщина). Твори зберігаються у фондах Дирекції виставок НСХУ, Мін-ва культури і мист-в України, в Ужгород. етногр. музеї, Закарп. краєзнав. та ХМ. Працює у галузі станк. живопису та гобелена. Твори позначаються декоративністю, оптимізмом і життєрадісністю. Вагоме місце в ручному ткацтві Б. займає рослин. світ – незвично буйний, насич. непереможною біол. силою («Осінь», 1990). Коренасті дерева з величез. плодами і листям та стилізовані фігури жінок підкреслюють радість буття.

Тв.: гобелени – «Гроно» (1991), «Коляди» (1993); живопис – «У дорозі», «Соняшники» (обидва – 1993), «З козою» (1999).

Літ.: Художники Закарпаття: Альбом-каталог. Уж., 2001.

О. В. Юрченко-Микита

Стаття оновлена: 2004