БРОВКО́ Іван Венедиктович (02(15). 01. 1915, с. Маячка Кобеляц., нині Нехворощан. р-ну Полтав. обл. — 22. 01. 2009, Київ) — ви­пробувач ракетно-космічної техніки, правозахисник. Закін. Сталін. ІНО (нині Донецьк, 1939), Вище артилер. училище в Москві (1941). Учасник 2-ї світової війни, командував гвардій. міномет. частинами («катюшами»). У травні 1945 зарахований до спец. групи ракетників «По­стріл», яку очолював С. Корольов. Працював над ви­вче­н­ням і скла­да­н­ням трофей. нім. ракети ФАУ-2 в ін­ституті Рабе (м. Бляхейроде, Німеч­чина). Був командиром першого старт. дивізіону особл. бригади, яка 18 жовтня 1947 з космо­дрому Капустин Яр (РФ) запустила баліст. ракету Р-1 (ФАУ-2). Від 1953 викладав укр. літературу в Київ. університеті. У 60–70-х рр. був актив. учасником руху шістдесятників, ви­ступав проти русифікації й денаціоналізації молоді. За­знав пере­слідувань від рад. влади, 1960 був звільнений з роботи. Після вимушеного тривалого без­робі­т­тя працював викл. психології спершу в Ніжин. пед. ін­ституті, потім — у Київ. ін­ституті культури. Був спів­головою Укр. комітету «Гельсинкі–90», у складі його делегації ви­ступав на засі­дан­ні Гельсин. Громадської Асамблеї у Празі (жовтень 1990).