Бровко Іван Венедиктович
БРОВКО́ Іван Венедиктович (02(15). 01. 1915, с. Маячка Кобеляц., нині Нехворощан. р-ну Полтав. обл. — 22. 01. 2009, Київ) — випробувач ракетно-космічної техніки, правозахисник. Закін. Сталін. ІНО (нині Донецьк, 1939), Вище артилер. училище в Москві (1941). Учасник 2-ї світової війни, командував гвардій. міномет. частинами («катюшами»). У травні 1945 зарахований до спец. групи ракетників «Постріл», яку очолював С. Корольов. Працював над вивченням і складанням трофей. нім. ракети ФАУ-2 в інституті Рабе (м. Бляхейроде, Німеччина). Був командиром першого старт. дивізіону особл. бригади, яка 18 жовтня 1947 з космодрому Капустин Яр (РФ) запустила баліст. ракету Р-1 (ФАУ-2). Від 1953 викладав укр. літературу в Київ. університеті. У 60–70-х рр. був актив. учасником руху шістдесятників, виступав проти русифікації й денаціоналізації молоді. Зазнав переслідувань від рад. влади, 1960 був звільнений з роботи. Після вимушеного тривалого безробіття працював викл. психології спершу в Ніжин. пед. інституті, потім — у Київ. інституті культури. Був співголовою Укр. комітету «Гельсинкі–90», у складі його делегації виступав на засіданні Гельсин. Громадської Асамблеї у Празі (жовтень 1990).
Додаткові відомості
- Основні праці
- Вивчення творчості Олеся Гончара в школі. К., 1957; Аналіз літературного твору. К., 1959; Відображення в художній літературі возз’єднання українських земель. К., 1959; Космос без поэтов. К., 1986; Я знал Г. А. Тюмина // Космічні і земні орбіти Ю. В. Кондратюка (О. Г. Шаргея). Дн., 1996; Ідеали Б. Д. Антоненка-Давидовича // Спогади про Б. Д. Антоненка-Давидовича. К., 1999.
Рекомендована література
Завантажити статтю
