Бродій Андрій Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бродій Андрій Іванович

БРОДІ́Й Андрій Іванович (02. 07. 1895, с. Кив’яждь Березького комітату, нині с. Кам’янське Іршав. р-ну Закарп. обл. – 11. 07. 1946, Ужгород) – громадсько-політичний діяч. Лідер русофіл. напряму в сусп.-політ. житті Закарпаття 1920–30-х рр., прем’єр-міністр 1-го автоном. уряду. Закін. Ужгород. учит. семінарію (1914). Учителював у с. Великий Бичків. 1920 – один із засн. Автоном. земледіл. союзу (1933–38 – його голова), 1929–38 – депутат Чехо- Словац. парламенту, ред. г. «Русский вестник» (1923–38), чл. президії русофіл. Т-ва ім. О. Духновича. 11 жовтня 1938 РМ Чехо-Словац. Респ. призначила Б. прем’єр-міністром автоном. уряду Підкарп. Русі. Вів таємні переговори з угор. урядом про приєднання краю до Угорщини шляхом плебісциту. 25 жовтня 1938 парламент. комісія Чехо-Словац. Респ. викрила дії Б. і позбавила парламент. недоторканності, 27 жовтня заарешт. за держ. зраду. 11 лютого 1939 Б. звільнили з праз. в’язниці. Після окупації Закарпаття Угорщиною повернувся в Ужгород, у травні 1939 – депутат Нижньої палати угор. парламенту, видавав г. «Русская правда» (1939–40) та «Русское слово» (1940–44). У травні 1945 заарешт. органами НКВС, а 1946 за колабораціонізм засудж. до смерт. кари. Реабіліт. 1991.

Літ.: Стерчо П. Карпато-Українська держава. Торонто, 1965; Магочій П. Р. Формування національної самосвідомості: Підкарпатська Русь (1848–1948). Уж., 1994; Нариси історії Закарпаття (1918–1945). Т. 2. Уж., 1995; Вегеш М. Історичні монографії та дослідження. Т. 1. Закарпаття в контексті центральноєвропейської політичної кризи напередодні Другої світової війни. К.; Уж., 1998; Шандор В. Спомини. Т. 2. Карпатська Україна. 1939–1945. Уж., 2000.

Д. Д. Данилюк, М. М. Вегеш

Стаття оновлена: 2004