Бронєвой Леонід Сергійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бронєвой Леонід Сергійович

БРОНЄВО́Й Леонід Сергійович (17. 12. 1928, Київ) – актор. Нар. арт. СРСР (1987). Нар. арт. України (2013). Держ. премія РРФСР ім. братів Васильєвих (1976), Держ. премія Росії (1997). Закін. Ташкент. ін-т театр. мист-ва (1950), Школу-студію МХАТу (1955). Працював у театрах Магнітогорська, Оренбурга, Грозного, Іркутська, Воронежа; від 1961 – у Моск. театрі драми на Малій Бронній; від 1988 – в театрі ім. Ленін. комсомолу (нині «Ленком»). Сценічні амплуа – «антигерой», вайлуватий, капризний, непередбачувано-підступний. Популярність принесла акторові роль Мюллера в телесеріалі «Сімнадцять миттєвостей весни» (1973, реж. Т. Ліознова). Зіграв також низку ролей у фільмах «Твій сучасник» (1968, реж. Ю. Райзман), «Прошу слова» (1976, реж Г. Панфілов), «Той самий Мюнхгаузен» (1979, реж. М. Захаров), «Агонія» (1981, реж. Е. Климов), «Покровські ворота» (1982, реж. М. Козаков), «Формула кохання» (1984, реж. М. Захаров), «Небеса обітовані» (1990, реж. Е. Рязанов).

Ролі: Капулетті («Ромео та Джульєтта» В. Шекспіра), Христофор Блохін («Казки старого Арбату» О. Арбузова), Дон Луїс («Дон Жуан» Ж.-Б. Мольєра), Крутицький («Мудрець» за О. Островським), Доктор Дорн («Чайка» А. Чехова), Лорд Норфолк («Королівські ігри» Г. Горіна); у телевізійних виставах – Людовик XIV («Мольєр»), Василій Шуйський («Борис Годунов»), Перехожий («Таня»), Лікар Вернер («Герой нашого часу», усі – реж. А. Ефрос).

С. В. Тримбач

Стаття оновлена: 2016