Бронський В’ячеслав Михайлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бронський В’ячеслав Михайлович

БРО́НСЬКИЙ В’ячеслав Михайлович (24. 03. 1876, м. Ананьїв, нині Одес. обл. – 23. 02. 1919, Вінниця) – військовий діяч. Закін. Чугуїв. піхотне юнкер. уч-ще (1897). Служив у 17-му піхотному Архангел. та 139-му піхот. Моршанському полках. Учасник рос.-япон. війни. Бойові нагороди. Після закінчення 1907 Академії Генштабу у званні полковника обіймав посаду старшого ад’ютанта Казан. військ. округу. Під час 1-ї світ. війни – ст. ад’ютант штабу 4-ї армії, а згодом – ком-р 184-го піхот. Варшав. полку. Генерал-майор (1917). Після утворення ЦР й проголошення незалежності України – на службі в укр. армії. Наприкінці 1917 – пом. нач. Генштабу, учасник бойових дій проти більшов. військ. Від лютого 1918 – військ. аташе УНР при командувачі нім. військами в Україні. За Гетьманату – голова Військ. наук. ком-ту Генштабу. За Директорії – пом. нач. Генштабу Армії УНР, нач. його Гол. упр. Помер від сипного тифу.

Літ.: Список Генерального штаба на 1 сентября 1912. С.-Петербург, 1912; Літопис Червоної Калини. Л., 1931. Ч. 2; Тинченко Я. Українське офіцерство: Шляхи скорботи та забуття. 1917–1921 роки. К., 1995; Генералітет укр. визв. змагань.

К. Є. Науменко, К. В. Завальнюк

Стаття оновлена: 2004