БРОШКЕ́ВИЧ Єжи (Broszkiewicz Jerzy; 06. 06. 1922, Львів — ?) — польський прозаїк, драматург, публіцист, музиколог. Навч. у Муз. академії у Львові. Від 1944 — у Кракові, 1952–56 — у Варшаві, де вів по­стійну радіопередачу на су­спільно-політ. і культурні теми, спів­працював з низкою період. ви­дань - «Przegląd Kulturalny», «Muzyka», «Nowiny Literackie», «Teatr» та ін. 1959 повернувся до Кракова, багато років керував «Народним театром» у Новій Гуті. Художня творчість Б. — багато­гран­на й багатожанрова, від­ображає широке коло його су­спільно-політ., філос., істор. зацікавлень. З його прозових творів виділяються пройнята глибоким психологізмом повість «Oczekiwanie» (кілька ви­дань 1948–70-х рр.) про трагічне життя мешканців євр. гетто, роман у 2-х ч. «Kształt miłości» (1949–51) про складні шляхи становле­н­ня особистості композитора, цикл повістей «Dziesięć rozdziałów» (1970) про непередбачуваність долі людини 20 ст., також присвяч. про­блемам сучас. науки роман у 2-х ч. «Doktor Twardowski» (1977–79), сюжет якого повʼязаний з давньопольс. легендою «Пан Твардовський». Подібну про­блему — від­повід­альність ученого за наук. від­кри­т­тя — Б. досліджує у драм. творі, присвяч. М. Коперникові, — «Koniec księgi VI» (1963); його було за­прошено спів­автором сценарію фільму «Коперник». Глибокий філос. під­текст прочитується і в драм. творі «Imiona władzy» (1957), і в гротеск. від­творен­ні сюжету пʼєси «Jonasz і błazen» (1962), і в низці ін. творів його зб. «Sześć sztuk scenicznych» (1962). Вірним своїй темат. і стильовій різнобічності залишається Б. й у низці телепʼєс, радіопо­становок і пере­дач, а також у багатьох творах для молоді з висвітле­н­ням її сучас. про­блем («Wielka, większa і największa», 1960), або ж у фантаст. тематиці («Mój księżycowy pech», 1970) тощо.