Бртань Рудо - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бртань  Рудо

БРТАНЬ Рудо (Brtáň Rudo; 09. 10. 1907, с. Гибе, нині округ Ліптова, Словаччина – 04. 04. 1998, Братислава) – словацький славіст, літературознавець, поет і перекладач. Д-р філософії (1932). Навч. на філос. ф-ті у Празі й Братиславі (1927–32). У 1937–38 був на стажуванні в Югославії та Польщі, 1945–46 – в Москві. 1961–79 – н. с. Ін-ту словац. літ-ри (згодом Літературознав. ін-т Словац. АН). У студент. роки Б. писав поезії, в яких переважали теми інтим. і патріот. лірики, пізніше розпочав перекладац. і літературознавчу діяльність. Перекладав переважно слов’ян. і нім. поетів (Т. Шевченко, А. Міцкевич, С. Враз, Ф. Прешерн, О. Жупанчич, К. Ґалчинський, Й. Ґете, Г. Гайне, Н. Ленау, Р.-М. Рільке). З літературознав. праць найвизначніші: «Barokový slavizmus» (1939), «О Bottovej “Smrti Janośikovej”» (1942), «Samova Chalupkova béseň “Mor ho!”» (1942), «Osudy Janka Kráła» (1946), «Ján Kollár, básník a Slovan» (1963), «Slovensko-slovanské literárnе vztăhy a kontakty» (1973). Переклади Б. з поезії Т. Шевченка («Заповіт», «Чого мені тяжко, чого мені нудно...», «Думка», «Думи мої, думи мої...», «Не вернувся із походу...», «Іван Підкова», «Єретик», «Не женися на багатій...», «Причинна», «Стоїть в селі Суботові...», «Ой одна я, одна...», «Думка» («Вітре буйний, вітре буйний!»), «Заворожи мені, волхве...», «Н. Марковичу» та ін.) увійшли до бібліографії «Ukrajinica Slovaca» (1945–64). Кілька ювілей. статей про Шевченка («Básnici veria do budúcnosti», 1947; «Т. H. Ševčenko», 1951; 1954; 1974; «Z života T. H. Ševčenka», 1954 та ін.) Б. написав з метою популяризації життя й творчості Кобзаря. У рукопис. спадщині Б. є неопубл. перекл. «Гайдамаків», виконаний з рос. перекладу.

Літ.: Шевчук В. І. Сучасні українсько-чехословацькі літературні зв’язки. К., 1963; Мольнар М. Словаки і українці. Пряшів. 1965.

М. Я. Неврлий

Стаття оновлена: 2004