Брюґґен Володимир Олександрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Брюґґен Володимир Олександрович

БРЮ́ҐҐЕН Володимир Олександрович (29. 03. 1932, Харків) – критик, літературознавець, перекладач, есеїст. Чл. НСПУ (1965). Навч. у Харків. політех. ін-ті (1950–52), закін. ф-т журналістики Київ. ун-ту (1956). Працював у ред. рай. та завод. газет, на Харків. телебаченні (1958–60). У 1960–70 – зав. відділу критики ж. «Прапор». Від 1970 – на творчій роботі. Перший друк. виступ (рецензія) – у ж. «Звезда» (1951). Критич. публікаціям Б. властиві увага до худож. деталей, прагнення розкрити творчі можливості, стиль автора. Б. відомий також як автор афоризмів, іроніко-сатир. та філос. мініатюр, що публікувалися в журналах «Вітчизна», «Сучасність», «Радуга», «Київ». Вони прикметні дотепністю, оригінальністю думки. Відомий Б. і як перекладач прози й поезії з франц., англ. та польс. мов: поезії С.-Ж. Перса (премія ім. В. Мисика за переклад, 1997), романи й повісті Л. Буссенара (трилогія «Гвіанські робінзони»), Ж. Верна («Повітряне село», «Таємниця Вільгельма Шторіцо»), Р. Фалле («Дурник у Парижі»), А. Крісті («Смерть у шампанському»), Д. Чейза («Лис у капкані»), П. Лєне («Ірреволюція», «Ніжні сестрички»), спогади Л. Гемінґвея («Мій брат, Ернест Хемінґуей»), оповідання Б. Меламуда, польс. гумористів та ін. Подав нову редакцію укр. тексту й переклав рос. мовою два томи укр. сороміцького фольклору з літ. спадщини В. Гнатюка – «Билиці не для друку».

Пр.: Людина творить добро. К., 1966; Звичайний хліб мистецтва. К., 1969; Про Ігоря Муратова. К., 1972; Земля і люди. K., 1973; Близький берег долі. K., 1981; Зерно і сходи. К., 1987; Блокноти. Т., 2001.

Літ.: ДончикВ. В. Брюгген. Звичайний хліб мистецтва // РЛ. 1970. № 12; Маляренко Л. В органічній єдності // Вітчизна. 1971. № 1; Кодак М. З довірою і вимогливістю // РЛ. 1982. № 9; Безхутрий Ю. Вірність високим критеріям // Прапор. 1983. № 1; Сорока П. Народжений для однієї книги // Брюгген В. Блокноти. Т., 2001; Йовенко С. Оманливість великих істин Володимира Брюггена // Вітчизна. 2002. № 3-4.

О. М. Сьомочкіна-Рижко

Стаття оновлена: 2004